Глава 13.1 Зняття обвинувачень.

Під пильним поглядом чоловіка, Маша збирались йти до слідчих. План Латіель не сподобався перевертню, але він знав, якщо його Маша надумала, то обов’язково це зробить. 

- Я не для того від тебе відбивав слідчих, щоб ти сама їм в лапи прийшла, - бурчав перевертень. 

Так, як Маші не було двадцяти, то в світі магії вона рахувалась неповнолітньою, а отже ніхто не міг заставити її свідчити. Такий вже закон. Але інша справа коли Маша сама їм розкаже, точніше покаже. 

- Рене, а кому ще? - повернулась вона до перевертня. - Вас всіх вони опитали, та і на  Мелінду ментально не вплинеш, вона має намисто, яке захищає її. Еліас менталіст, тут вже сам розумієш. А Фін та Лата взагалі королівські особи, їх допитувати у такий спосіб заборонено. 

- Звісно давайте мучати мою дружину, - фиркнув перевертень. 

- Я сама погодилась, - махнула йому рукою дівчина та направилась до дверей. - Та і знаючи мою любов до викрадень і попадання в неприємні ситуації підозру це не викличе. 

Рендольф бурчав ще довго, до самого кабінету королеви і навіть там продовжив розказувати усім які вони паскудні люди, що заставили його Машу на таке піти. Точніше вона сама запропонувала. Але тільки це Рену і залишолось. Маша і Рендольф для уникнення конфліктів домовились, що обмежувати свободу один одному не стануть, але ніхто ж не говорив, що Рен має зі всім миритись. 

- Я готова, - Маша посміхнулась та провела поглядом Аріану та Еліаса. Зустрівшись з ними очима, побачила збентеження на їх обличчях. - Ви впевнені що вийде? 

- В теорії, - Еліас вчитувався в книгу готуючись до заклинання. 

- В теорії не підходить! Йдемо звідси! - Рендольф взяв Машу за руку. 

- Коханий, все буде гаразд, - смикнула вона свою руку та підійшла до них, тихо шепочучи. - Скоріше, а то він оскаженіє. 

Менталіст взяв за руку Аріану та під ніжні дотики, їх сила об’єдналась. Такого приливу магіі ще ні один з них не відчував. Вони були ніби зв’язані магією назавжди. 

Однією рукою Еліас торкнувся скроні Маши. Аріана зробила теж саме з іншої сторони. Вони почали ментальне втручання зміни реальності. 

Це складний довгий та болючий процес для Маші. Рендольф швидко перемістився до голови Маші, щоб підтримати її. Чоловік взяв її за руку та перейняв частину болю. 

Через болісні відчуття в голові дівчини утворилась каша. Їй здавалась, що вона зараз вибухне. 

Біль припинилась, як тільки Еліас та Аріана забрали руки. 

- Що ти пам’ятаєш останнє про Анерель? - запитав Еліас перевіряючи роботу. 

- Вона заколола Мелінду, потім вілкрила портал, Маша напружилися думаючи. - А потім я побачила як призгаючи у портал її розриває, але ніхто більше цього не бачив, та і я думала, що це нормально. А далі ми стрибнули за нею. 
 

Саме таку версію Маша озвучила на засіданні  верховних та слідчих. А потім ще й показала.

Верховні переглянулися зі слідчими. 

- Стефано, то як ти кажеш вговорив її зізнатись? - верховний ельф підозріло дивився на чоловіка, який привів з собою Машу. 

- Вони приїхали до мене святкувати день народження Маші, а потім Рен поїхав до Еліаса у справах, а ми з Машею вирішили, зізнатись у всьому. Тому я й викликав вас. 

Верховні відчули відверту та не дуже вдалу брехню. Вони примружилась та розуміли, що зараз судять не Стефано.

- Всі факти є, - почав головний слідчий. На відміну від верховних, його влаштовувало те, що показала Маша. - Анерель визнали мертвою. Мелінда повністю виправдана. 

Маша зраділа плескаючи. Нажаль її пам’ять дійсно вірила, що саме так все і було. Менталісти на славу попрацювали з викривленням реальності. 

- Якщо ви наполягаєте, тоді згоден, - констатував верховний маг та оголошуючи про завершення відпустив усіх. 

- Ми це зробили, - радісно пожав руку Стефано Маші, як тільки вони вийшли з залу засідань. 

- Звісно, бо це ж правда, - посміхнулась дівчина. 

- Ох, - потер голову Стефано, бачачи, що на зустріс їм іде верховний маг. - Йди до мого дому. 

Маша послухалась. Її там чекали двоє менталістів для зняття закляття. Зняти виявилось набагато складніше чим поставити. Декілька годин Марія мучалась у болях. А коли нарешті прийшла до тями, то відразу заснула у обіймах свого чоловіка. 

А Стефано тим часом пройшов з верховним у його кабінет та чекав, що ж скаже його приятель. 

- Шкода що відмовився, - здалеку почав верховний маг Себастьян, нагадуючи про пост верховного.

- Вірю, - Стефано стояв у дверях. - Для чого мене покликали? 

- Поспішаєш, - посміхнувся маг та відсунувши Стефано закрив двері на замок. - До своєї пташечки поспішаєш, - під словом пташечки він мав на увазі Мелінду. 

- Поспішаю, - Стефано прискіпливо глянув на мага, не знаючи чого очікувати. 

- Хочу, щоб ви дещо для мене зробили, - почав маг говорити по суті. - Я знаю, що ви тримаєте гібридів до суду. Знайдіть мені одного з них. Того що мітив на мох крісло. 

- Як по вашому ми це зробимо?