Глава 11.1. Коронація.

На коронації у столицю Валадії приїхали з усіх куточків, навіть верховні у вишуканих флайкерах дібрались ельфійських земель. 

Найближчі друзі зупинились у замку разом з Латіель, інші знімали готель поруч з замком. 

Всі готувались до урочистої події, не дивлячись, що ще тиждень тому гібриди вели активний наступ. Зараз же вони в темниці Валадії. 

Тиждень був важкий для всіх. 

Еліас з Аріаною приймали клятви від гібридів, які погодились зрадити Ендрю, що більше помислу не буде напасти на республіку, в честь цього їх запросили на коронацію. Еліас дотримав обіцянки та надав землі для будування нового міста гібридів. Ба більше республіка виділила кошти для цього. Хоча й було зрозуміло, що останнє зробив Еліас щоб справити враження на Аріану. І зізнатись дівчина оцінила такий жест. 

Мелінда з таким за її словами «ненависним» Стефано оголосили перемир’я та допомогали верховному магу, адже гібрид який цілив на верховного зник, але залишив маленький подарунок Верховному магу Себастьяну у вигляді отрути. І якби не Мелінда, яка створила протиотруту, маг би помер. На жаль це не допомогло Мелінді зняти звинувачення, але допомогло отримати підтримку з боку верховного мага. 

Але найважчий тиждень був у Латіель. Їй снились кошмари, вона не спала з того дня, як за її наказом вбили гібрида. Фінголфін погодився проводити з нею ночі, та їй декілька разів вдавалось заснути в міцних обіймах принца. Якби не він вона б так і не змогла зімкнути очі. В її ситуації вона зовсім не думала, як це виглядає збоку. Їй просто необхідна була підтримка.

- Готова? - в гардеробну Латіель зайшли Мелінда та Маша. 

Латіель стояла перед великим дзеркалом оглядаючи свою атласну білу з золотом сукню, яка гарно підкреслювала її волося спадаючи до низу, яке вона наказала не збирати. Хоч на коронації вона буде собою. За тиждень вона схудла на декілька кілограм тому її ключиці гарно виднілись у розрізі сукні. Вона одягла золоте намисто під колір очей та до пари обрала такі ж сережки. 

- Виглядаєш шикарно, - Марія аж рот руками прикрила від захвату. 

- Дякую, - дивлячись на них через зеркало мовила майбутня королева, а потім повернулась та всміхнулася. 

Її погляд не видавав посмішки лиш біль. Дівчата це помітили, але акцентувати уваги не хотіли. Фінголфін розповів, що сталось, Маша як ніхто її розуміла. Нещодавно вона і сама була у такій ситуації. 

Латіель у компанії своїх подруг та ще десяток охоронців спускалась у тронну залу, де її чекали її піддані та верхівки правління. 

Всі в залі затихли, Мелінла та Маша відійшли від неї, залишаючи саму. 

Вона стояла одна на балконі з якого видно було усіх. 

Спочатку піданні мали схвалити її правління, бурхливими оплесками, але ніхто не поспішав. Ні один мускул на лиці принцеси не стикнувся. Вона в одночас була тут і в своїх думках.

Плеск, плеск, плеск. 

Почулись голосні оплески які пройшлись тронною залою. 

Латіель повернулась на звук. Це був вожак мафії. Він підняв келих та підмигнув принцесі. 

Вожака мафії підтримали і інші підані, які голосно заплескали вітаючи нову претендентку на титул. Далі залишалась формальність. 

Латіель робила все на автоматі. Вона спустилась до низу та встала посередині тронної зали. 

Всі розстурились в сторони. Вона пройшла декілька метрів з гордо піднятою головою до трону, де вже стояли король з королевою. 

- Перш ніж ми почнемо, - голосно вимовив король. - Вшнауємо хвилинною мовчання пам’ять Анерель Фанаріель, доньку, мати та принцесу Валадії. 

Почався відлік та всі опустили голову. Те що її визнали мертвою на її Батьківщині, відкривало нові можливості слідчим. І нажаль це не втішна новина для Мелінди, але за інших обставин Латіель не змогла б зійти на трон.

- Дякую, - король легенько схилив голову перед гостями. 

Принцеса встала перед народом та промовила слова клятви завчені на зубок. Про те що буде оберігати народ, про добробут, про мир, про щасливе майбутнє тощо. Ще в дитинстві король та королева прямо таки заставили її вивчити цю нудну клятву, мовляв «Латіель, це ж твій спадок! Ти зобов’язана це вивчити» Ніби щось знали. А може й знали? 

Латіель повернулась до короля з королевою та приготувалась до отримання корони.

- Коронную тебе, - почав король, тримаючи велику корону в руках. - Принцесо Латіель Фанаріель, названа в честь нашої «жорстокої», як прозвав народ, королеви, твоєї  прапрабабусі, - ці слова були обов’язкові. Так відзначалось, що корона шанує народ. - Новою королевою земель Валадії. 

Бабуся повторила слова короля. 

Їй наділи корону на голову. Величезну, масивну та дуже тяжку. Тендітна Латіель ледве стояла на ногах. 

- Корона ніщо в порівняно з тим, що звалилось на твої плечі, - тихо та швидко прошепотіла королева їй на вухо. 

Нехай вони були бабуся з дідусем Латіель, але в першу чергу вони колишні король з королевою та іх слова часто були жорстокими.

Всі заплескали вітаючи нову королеву Валадії. 

Першим до неї підійшов Фінголфін цілуючи руку принцесі. Його дотик був такий ніжним, він не поспішав підніматись, лиш сірі очі глянули на принцесу та принц прошепотів, так тихо, що вона ледь ледь почула: