Глава 10.2. «Ти гірша за Анерель!»

Латіель підійшла до свого крісла та повільно сіла. Гібрид спостерігав за кожним її жестом. За кистями рук, які принцеса елегантно тримала на столі, за опущеними плечима, які вказували, що вона абсолютно спокійна та за губами які легенько здригнулись в посмішці.

Мортімус був напружений, до цього моменту він думав що вона наївне перелякане дівчисько, яке зробить все як він хоче. 

- В мене є для вас вибір, Мортімусе, - рівним тоном заговорила принцеса. - Ви віддаєте документи підписані Анерель, або…

Вона зробила довгу паузу вивчаючи лице Мортімуса, яке встигло перекоситись. 

- Або що? - не витримав той та сів навпроти неї. 

- Я накажу вбити їх. Всіх до одного, - ніби щось буденне повідомила майбутня королева. 

Мортімус довго думав під пильним поглядом Латіель. Вона помітила хвилювання гібрида. 

- Добре, - погодився Мортімус, відкинувшись на спинку стільця. - Віддавайте наказ. 

Принцеса на секунду затамувала подих. Такого вона не очікувала, але слово майбутньої королеви закон. Вона ввімкнула візаріум. По той бік швидко взяли слухавку. 

- Слухаю, ваша високість, - холодно промовив військовий з кордону. 

Латіель мовчала трохи більше хвилини. Її серце забилось скоріше. Вона надіялась, що гібрид її зупинить.

Мортімус спостерігав, як починав вигравати в її ж грі. 

Латіель відкрила вуста та промовила тихіше та більш хриплим голосом, ніж вона сподівалась: 

- По одному вбивайте і візаріум не вимикайте.

Гібрид напружився та притулився блище до візаріуму. Він чекав, що Латіель зупинить ельфа на кордоні. 

Візаріум перенесли. Тепер з нього видно було зв’язаних гібридів та ельфів пограничників, які стояли зі зброєю в руках над ними. 

- Кого першим, ваше високосте? 

Руки Латіель почали трястись. Вона швидко заховала їх під стіл. 

- Сьомого, - промовила дівчина сказавши своє не улюблене число. 

Ельф в візаріумі взяв сьомого гібрида. Невеличкий молодий чоловік зі світлим волоссям та фіолетовою плямою на щоці у вигляді зірки. 

Ельф оголив меч та підняв угору. 

- За вашим наказом, принцесо, - ніби знущаючись військовий ельф голосно промовив. 

Мортімус спостерігав, як Латіель затамувала подих. Їх погляди знову зустрілись, але в очах принцеси була напруга. Мортімус був впевнений, що вона зараз припинить це. 

- Наказую вбити, - прошепотіла Латіель, тремтячим голосом.

Ельфу повторювати не потрібно.

Свист від меча прорубав повітря, а потім шию невеличкого гібрида та вона повільно покотилась з шиї, падаючи на холодну землю. 

- Чорт, - Мортімус встав закривши рота руками. 

В візаріумі почулись голосні виголоси та хтось навіть зблював. 

А принцеса дивилась, як вперше за її життя вона забруднила руки у кров. 

Вона ніколи більше не буде попередньою. Не буде наївною напівельфійкою, тепер вона стала…

- Вбивця! - голос в візаріумі належав гібриду.

- Зупиніться! - наказав Мортімус. - Зупини це благаю!

Латіель не могла навіть слова вимовити. 

- Латіель зупини це, - наплював на всі формальності, гібрид струснув її за плечі. - Благаю, я зроблю все, що скажеш!

- Стійте, - Латіель жорстоко забрала руки Мортімуса. - Я наказую не вбивати їх більше!

Її голос був надто холодним. Настільки, що вона сама себе злякалась.

- Ось, ось тримай, - Мортімус виклав їй всі документи на стіл, та через те що його руки трусилися, деякі папери впали під ноги Латіель. 

Вона прослідкувала, як він швидко підняв папери та його очі були сповнені жахом. 

- Відпусти їх, будь ласка, - він впав на коліна до принцеси. 

Більше не було вогників в очах гібрида, не було грайливого флірту, був лише страх перед новою королевою. 

Латіель поглянула на оригінальність документів та перевела погляд на візаріум: 

- У в’язницю їх! - наказала принцеса та вимкнула візаріум. 

- Ви… ти… - гібрид не міг дібрати слів. 

Латіель машинально розірвала всі папери гібрида. Вона спостерігала, як папери рвуться, її народ стає вільним від гібридів, а вона стає вбивцею. Якщо її бабусю називали мудрою королевою, її матір хитрою принцесою, то її саму назвуть королева-вбивця.

- Ти гірша за Анерель, - нарешті дібрав слова Мортімус. 

Погляд Латіель нічого не показував. Вона ніби дивилась пустими очима. 

- Ти й не хотіла погоджуватись на мою пропозицію? Так? - в гібрида на нервах почалась істерика. - Образ наївної принцески тільки прикриття так? 

Вона мовчки спостерігала як він кричить. 

Охоронці зайшли до кабінету та Латіель їх зупинила наказом руки. 

- Я зрозумів! Зрозумів Латіель! - Мортімус навіть не звертав погляд на охоронців. Він кружляв кімнатою та час від часу брав себе за волосся. - Ти змусила Фіна написати відмову, мене змусила повірити, що ти на моєму боці, а сама грала в свої ігри. Так? Так, принцесо?