Глава 10.1. Гібриди на кордоні Валадії.

Візаріум Латіель виключила не дослухавши відповіді. 

- Гарно сказали, ваша високість, - вийшов з темної частини кімнати Мортімус. - Але чи впевнені ви, що вони їх не перехоплять? 

- Так, - Латіель прикусила губу. Надія була лише на те, що Маша їх вговирить. - В будь якому разі вже завтра дізнаємось. 

- Дякую, - Мортімус вмить опинився біля неї та   торкнувся руки принцеси. - Ви обрали правильний вибір. 

- Я обрала свободу, - Латіель відповіда на його жест поклавши свою руку зверху. 

Спокійний та врівноважений погляд Латіель зустрівся з грайливим та не передбачуваним Мортімуса.

- Я знаю що не маю права вас торкатись, - дихання Мортімуса пришвидшились. - Але почуттям до вас не можу опиратись. 

Він не наполягав, лиш дивився проникливо у очі напівельфійки. 

- Почуття це лиш момент, - прошепотіла Латіель. 

- Момент в якому горять очі, а вуста хочуть торкнутись та отримати відповідь, - в такому ж тоні відповів Мортімус. -Та чи отримають? 

Кутики губ Латіель піднялись.

Двері з гучним звуком відчинились та Мортімус швидко забрав руки від Латіель. 

- Вітаю, - зайшли король з королевою. 

- Ви самі? - здивувався король не побачивши навіть охоронців. - А де принц? 

- Він поїхав у справах, - пояснила принцеса.

- Залишивши тебе одну? 

- Зі мною, - вклонився їм Мортімус. 

- Звісно, - королева підійшла до столу та поглядом натякнула, що хоче поговорити з майбутньою королевою. 

Мортімус і сам радий був втекти від такого напруженого моменту. Він швидко попрощався та вислизнув за двері.

- Він тебе не образив? - перше, що запитав король. 

- Ні, - Латіель помотала головою. - Де ви були? 

- У справах, - королева дала зрозуміти, що відповідати не стане. - Дали так би мовити тобі час на роздуми. Бачу ти все ж таки вирішила перейняти правління. 

Латіель кивнула. 

- З гібридом що? - з ноткою неприязні при згадці Мортімуса запитав король.

Вони говорили занадто офіційно. Латіель не подобалось так розмовляти з рідними. 

- А що зі мною не хочете запитати? 

- Ти виглядаєш чудово, дорогенька, - бабуся трохи змінила свій тон. 

- Тільки зовні, - опустила очі принцеса. 

- Такого й дотримуйся, - дав настанову дідусь та обняв онучку. - Ми тебе дуже любимо, але ти зробила свій вибір і потрібно відповідати за це. 

- Мені важко, - зізналась Латіель. 

- Знаю сонечко, - дідусь відсторонився. - Ми пройшли через це. 

- В тебе є ще час передумати, - нагадала бабуся. 

- Тоді вся влада буде в руках гібридів, - тихо, ніби боячись, що їх почують мовила Лата. Хоча знала що король та королева точно подбали про те щоб ні звуку не вийшло за ці стіни. 

- А в тебе є план? 

Латіель не впевнено пожала плечима. 

В неї «був» план точніше сказати. Але вигадати легше чим зробити. 

Цілу ніч майбутня королева крутилась у ліжку. Вона думала над тим, що робити, якщо план не спрацює. Їй вже було плювати на те, що вона стане королевою. В будь якому випадку у неї є бабуся з дідусем, які допоможуть. Звісно якщо знову не поїдуть у справах, а вона буде розгрібати. 

Думки принцеси перенесли її до Фінголфіна.  Принц поїхав не попрощавшись, але залишив їй подарунок. Подарунок який грів серце Латіель. Вона зловила себе на думці, що скучила за Фінголфіном.

Зімкнути очі принцеса змогла вже під ранок, але через декілька годин її вже розбудили оголошуючи про сніданок. Вона попросила їжу в кімнату. Пересікатись з Мортімусом поки, що не хотіла. Вона витрачала забагато сил на контролювання емоцій та слів поруч з гібридом. 

Але на обід вона все ж таки спустилась. Її зустріла пуста їдальня. 

Дівчина навіть засмутилась. Невже Мортімус не хоче її бачити?

- Лорд Мортімус просив вас піднятись у кабінет, як тільки закінчите, - підійшла прислуга до її столу.

Латіель і так туди збиралась. Скоро мали перетнути кордон гібриди, таке Латіель не могла пропустити. 

Мортімус з сяючою посмішкою поцілував руку принцесі, як тільки вона увійшла. 

- Вас не було на обіді, - посміхнулась йому Латіель. 

- Зв’язувся зі своїми, - запросив він її сісти у її ж крісло. - Хочу перейти до справ, поки ви не почали готуватись до коронації. 

Зізнатись Латіель і зовсім про неї не думала. Вона довірила усе планувальникам, які навіть вже сукню підібрали. Доречі сукня у шафі стоїть, Лата навіть кольору не бачила. 

- Після коронації я ще декілька днів буду у Валадії, а далі поїду до друзів, - виклала свої плани принцеса. 

- А Фінголфін Хелкараксе? - згадав про принца гібрид.