Глава 9.1. В’язниця республіки Антантіл.

Саландарські гори. Маєток Верденів. 

Рендольф цілував свою дружину у шию, потім ніжно спускався до ключиць та біля грудей помітив, що дівчина зовсім не в гуморі. 

- Кохана? - відсторонився він. - Що сталось?

- Погане передчуття за Еліаса, - чесно зізналась дівчина. 

Рендольф важко зітхнув, але сперечатись з дружиною не став. Та і марно це було. 

- Давай його наберемо, - дістав візаріум перевертень. 

Гудок, ще один. 

В візаріуму вони почули лиш, що республіка тепер під правлінням гібридів. 

- Я ж казала! - підскочила на ноги дівчина.

Рендольф потер скроні. Він завжди так робив коли думав над планом. 

- Нас не було декілька місяців, а гібриди вже почали наступ? - Маша кружляла кабінетом. - Потрібно зв’язатись з Меліндою.

Мелінда Уорен пошуковою магією з допомогою Рендольфа знайшла Еліаса, але це тільки на словах. Менталіст вискользав наче вуж.  

- Що? - трохи грубо відповіла Лі. 

- Де Ел? 

- Хрін його знає, - дівчина була не в настрої. - Після того як ми з вами попрощались ми відправились на його пошуки, але не знайшли. 

- Ти зі Стефано? - втрутився в розмову Рендольф. 

- Ні! - тон був її підвищений. 

Рендольф очистив стіл від зайвих паперів та став знову проводити пошуковий обряд. 

- Лі, - знову повернувся в розмову Рен, закінчивши обряд. - Нам потрібно їхати в республіку і бажано чим побільше людей. 

- Я телефоную Фіну та Латі, - Маша виключила візаріум та набрала напівельфійку. 

- Привіт, як ваш медовий…. - Лата не встигла навіть договорити. 

- Еліас в біді через гібридів. Нам потрібна будь яка допомога. 

- І там гібриди, - зціпила зуби напівельфійка.

- В тебе теж?

- Хоче забрати королівство Фанаріель. 

- Хіба ти не обіцяла його Фіну? - в розмову вліз зібраний Рен, готовий вирушати. 

- Довга історія, - відмахнулась Лата. - В мене є план вбити двух зайців. 

Рішучість Латіель була вражаюча. Рен з Машею навіть переглянулися, але сперечатись не стали. 

Республіка Антантіл. 

- Пишіть повні відмови від правління! - сміявся проникливий голос гібрида Ендрю. - Або згниєте тут!

Мішки на головах, кайдани на руках, що блокують будь яку магію, мотузки прив’язані за ноги до стільця та потворний запах темниці. 

Ось так Еліаса Трандаста та Аріану О‘Конлі після трьох місяців зустрічають у республіці. 

В повній темноті їх поїли зіллям, яке пригнічує реальність. Точніше щось на кшталт наркотиків. Голова в обох крутилась та вони чули дивні звуки. 

Скільки часу це все тривало ні Аріана ні Еліас не знали. 

- Еліасе? - тихо прошепотіла дівчина, отямившись. 

Дія наркотичного зілля ослабла. Напевно гібриди хочуть перемовин. 

- Що? 

- Вибач мене, - какофонія звуків в голові трохи притихли та Аріана змогла промовити слова. - Я мала магію і не змогла нас врятувати. 

- Пусте, - Еліас прив’язаний до стільця сидів спиною до неї. - Ти зробила і так багато. 

- Могла більше, нажаль Ендрю занадто багато знає про мене. Він знав що я трибрид, знав це…

Вони сиділи спинами один до одного з вонючими мішками на голові, проте Еліас відчував її відчай. 

- Через це ти була вотажком в гібридів? - менталіст покрутив головою, але мішок так і лишився на голові. 

- Гібриди підтримували моі ідеї, всього лиш, а потім з’явився Ендрю, - голос дівчини був зневірений при згадці гібрида. 

- Це твоя ідея була викрасти республіку?

- Звісно ні, моєю ідеєю було шантажувати тебе та в кінці кінців, щоб ти підтримав нас у незалежності та виділив частину республіки для нас. 

- Розумно, але я б міг піти і війною проти вас. 

- Тоді я б звернулась до Рендольфа, в мене було декілька планів, лиш би не такі демократичні як у Ендрю. 

- Але гібриди перейшли на його бік, - зрозумів Еліас. 

- Не зовсім, вони також не хотіли війни, але Ендрю почав розповідати що нам потрібна не частина республіки, а вся і тоді наш народ заживе, - Аріана важко зітхнула. - Він вміє розпалювати вогонь, але коли бачиш наслідки його дій то починаєш розуміти суть. Гібриди були засліплені планом Ендрю, тому я відійшла від справ. 

- Ендрю менталіст? - зрозумів Еліас. 

Аріана не відповіла та і не потрібно було. 

- Якщо ми виберемось звідси дасиш мені ще один шанс? - зненацька Еліас звернув тему в інше русло.

Аріана засміялась тихенько, наскільки сил вистачило. 

- Я залицявся до тебе ще з академії, то дай хоть зараз шанс, - не вгамовувався менталіст.