Глава 8.1. Гібриди мають щось на верховних.

Мелінда була вродженим феніксом і не просто на словах. Дівчина буквально могла перетворюватись на птаха. Але одне їй не підсилу. Вона не могла знайти Еліаса. Менталіст перебував біля річки Ран, але коли Мелінда та Стефано приїхали туди то їх зустріли тільки п’явки насичені магією. Добре що Харлей допоміг їм вирватись з того місця. Потім вони направились у ліс до старого будиночку і там пусто. 

- Він не хоче, що його знайшли, - Стефано торкнувся плеча Мелінди. 

Ці декілька днів вони провели разом. Та компанія чоловіка, Мелінду тільки розрядила, вона вдячна що була не сама. 

- Без нього я не зможу бути вільною. 

- Поїхали до верховних, вони в боргу переді мною, - запропонував Стефано. 

Дівчина без вагань погодилась. А що їй втрачати? 

Вони вирушили одразу. 

- Спочатку до мага верховного, - як тільки Харлей приземлився, промовив Стефано. 

«Ох і попала» - Мелінда згадала що крім неї та її друзів, маг останній хто бачив Анерель, яку Мелінда заживо спалила. 

- Стефано, радий тебе бачити, - як тільки вони увійшли у простору вітальню верховних, засяяв маг. 

Мелінда відзначила, що в них дійсно тісні відносини.

Маг був одягнутий у звичайний одяг. Темна сорочка та штані вільного крою. Але його погляд був стомлений, ніби він декілька ночей не спав. 

- Привіт, Себастьяне, - мужньо йому потиснув руку Стефано. - Це Мелінда Уорен, в нас є до тебе прохання. 

- Ми знайомі, - кивнув верховний в знак привітання. - Яке прохання? 

- Про від’єднання феніксів від республіки, - відповіла Мелінда. 

- Республіка не дала одобрення, - маг твердо відрізав усі надії. 

- Але ж якийсь вихід має бути, - почав доводи Стефано. - По перше республікою правлять не офіційні люди, тобто гібриди і ви це нормально проковтнули? А по друге зниклого Еліаса ніхто не шукає, хоча це частково і ваша справа та і по третє, Мелінда має повне право на титул правительки феніксів. 

- Я лиш їх хочу очолювати, - поправила його Мелінда. 

- Без різниці, - махнув він їй рукою. 

- На рахунок першого то всі документи в нормі, вони мають право сидіти при владі. Про Еліаса, то хіба ви його не шукали? І щось мені підсказує, що трон він просто так не лишить, ну а про те що Мелінда має всі права то я згоден. 

- Але? - Мелінда відчула нотку підступу. 

- Ви останні хто бачили Анерель, і верховні навіть раді, що ти так скоро не отримала титулу, адже ще не ясно чи Анерель взагалі жива. І якщо мертва, то хто відповість за її вбивство?

- Ти хочеш сказати Мелінда вбила її? - Стефано підняв брови. - Що за фігня? Навіщо це їй? 

- Я не стверджую, але це може бути ненавмисне вбивство. Знаю що у Мелінди та Анерель був конфлікт. Та я бачив як Мелінда стікала кров’ю перед тим як стрибнув у портал…

- Ці звинувачення не несуть собою ніякого підґрунтя, - швидко заперечив Стефано. 

Мелінді аж совісно стало, що він за неї так заступається. 

- Хочу вірити, що ти правий, - маг важко зітхнув та сперся на комод. 

- Тобто ти нічим не допоможеш?! - зрозумів Стефано.

- Поки йде слідство то ні, - верховний поправив своє довге волосся зав’язане в пучок. - Ти доречі скоріше за себе думай, адже залишилось не так багато часу. 

- Ага, - махнув йому рукою Стефано та відкривши двері перед Меліндою. - До зустрічі. 

Вони вийшли в пригніченому стані. Хоча Мелінда і не надіялась почути щось інше, вона навіть думала здатись, але настрій Стефано говорив геть за інше. 

- Це ж треба так обвинувачувати, ніколи не бачив Себастьяна таким безтактовним, - обурювався Стефано виходячи з дому верховних, а потім різко зупинився. - Ходімо до перевертня, якщо він в гуморі то розповість у чому справа. 

Мелінда заперечувати не стала. Все таки з родичами її подруги, вона б мала знайти спільну мову. 

- Які люди, - верховний перевертень обняв та поплескував по плечу Стефано. - Леді Мелінда, радий вас знову бачити. 

- Любий хто до нас? - почувся оклик жінки, а потім вона вийшла. 

Розкішна жінка трохи старше середнього віку, але настільки елегантна, що очі відірвати важко. 

- Стефано з леді Меліндою, - відповів їй чоловік. - А це моя дружина, леді Ізабела Верден. 

Мелінда все життя думала, що якщо приймаєш справу верховних то відмовляєшся від колишнього життя, але як виявилось це не так. 

- Дуже приємно, - вклонилась Лі. 

- О не потрібно поклонів, ти подруга моєї невістки, отже майже сім‘я. Марія розповідала скільки ви пережили разом, - жінка махнула головою в знак поваги. 

- То що вас привело до нас? - верховний обняв дружину та рукою запросив сісти усіх гостей на диван. 

- Хочу допомогти Мелінді, - почав Стефано. - Був у верховного мага, а його ніби підмінили. 

- Тільки хочуть.