Глава 7.2. Лист для принцеси мафії.

Приїхавши до замку, принц наказав гібриду чекати в кабінеті. А сам провів Латіель на руках до покоїв. 

- Ось так, - обережно, ніби порцелянову ляльку поклав він її на ліжко.

- Тобі за мене соромно? - Латіель поправила сукню.

- Ні, - посміхнувся Фін. - Це було навіть кумедно. 

- Поцілуєш мене? 

Від пропозиції Латіель, принц закляк. Він явно такого не очікував.

- Ти не хочеш? - зрозуміла його збентеження по своєму Латіель. 

- Не в тому річ, - принц сів на край ліжка до неї. - Чому саме зараз ти це просиш?

- Тому що хочу і тому, що я п’яна, - пожала вона плечима. 

- Якщо завтра зранку попросиш, то обіцяю що виконаю твоє прохання, - принц посміхнувся та встав з ліжка.

- Я боягузка, - тихо промовила Латіель. 

- Ти можеш бути будь-якою, але точно не боягузкою. 

- Чому ти раніше цього не зробив? 

- Я не хотів на тебе давити, Латіель, - пожав він плечима. - Вимушений шлюб це одне, а вимушене близькість це зовсім інше.

Принц стояв дивлячись на принцесу вивчаючи поглядом.

- Надобраніч, принцесо мафії, - Фінголфін посміхнувся. Він затримався на секунду, глянути на принцесу, але все ж таки вийшов, залишивши Латіель саму засипати. 

На ранок голова Латіель на диво не боліла, лиш щоки палали від вечірньої розмови з принцем. З однієї сторони він вчинив, як джентельмен, але з іншої він відмовив їй.

Прийнявши ванну принцеса зрозуміла, що їсти вона не хотіла. Тому направилась у кабінет сидіти вже на улюбленому підвіконні та думати над тим що робити з мафією. 

Напевно гібрид та принц подумала так само, тому що в кабінеті її вже чекали. 

- Добрий ранок, принцесо, - засяяв посмішкою гібрид та не дав їй ні проходу ні навіть змоги відповісти. - Я вдячний вам що не залишили мене вчора. 

Латіель згадала бійку в логові мафії. 

- Нема за що, - махнула рукою принцеса. - Я думала ви снідаєте. 

- Вже сніданок? - принц глянув на годинник. 

- Тяжка нічка була, - гібрид помотав головою. - Йдемо на сніданок?

- Звісно, - швидко погодився принц. 

Схоже ці двоє за ніч потоваришували.

- Латіель, - принц повернувся до принцеси. - На рахунок вчорашньої розмови…

Він спеціально зробив паузу, щоб поглянути на здивований, а потім сором’язливий погляд принцеси, яка вже встигла згадати все та почервоніти як буряк.

- З вами все добре? - оглядаючи принцесу гібрид захвилювався. - Можливо у вас гарячка? Ваші щоки…

- Дякую, - принцеса перебила його, не знавши куди дітись від сорому. - Все добре. 

- Ми вивчили, всі документи, - широко посміхнувся принц. 

«Не стане ж він перед гібридом згадувати вечірнє «домагання» принцеси?!» - подумала Латіель полегшено видихнувши. 

- І на рахунок твого прохання, - принц ще ширше посміхнувся знущаючись. 

Чи стане?

- Відмовляти тебе не стану, лиш благаю добре подумати. 

Про що він говорить , принцеса не одразу зрозуміла, адже в її голові крутилось лиш прохання поцілунку. Та і принц знав про що зараз думає принцеса і спеціально робив паузи.  

- Ти про мафію, - полегшено видихнула Латіель. 

- А ти думала про вечірню розмову? - погляд принца був занадто грайливим, йому подобалась ця легка збентеженість принцеси. 

Латіель ніби холодною водою облили.

- Спочатку справи, потім поцілунки, - награно обурився Фінголфін. 

Місця в цій кімнаті для принцеси стало мало. Вона хотіла крізь землю провалитись. 

- Поцілунки? - гібрид звів брови. - Про що ви?

- Смачного сніданку! - трохи грубо принцеса  показала на вихід з кабінету.

- Принцесо, - з-за дверей виглянув, той хто довів до багряних щік. - На столі є червона тека, це особисто від мене. 

Очі принцеси опустились на теку, принц в цей момент зачинив за собою двері. 

Латіель вирішила, що спочатку, потрібно заспокоїтись. 

Замовивши чаю з тістечками в кабінет, вона сіла на підвіконні і спостерігала за людьми. 

- І хтось з вас може бути мафією, - тихо промовила вона.

Коли принцеса оговталась, вона все ж таки вирішила заглянути в теку. 

Документи та лист на якому обережним почерком написано «принцесі мафії, Латіель». 

Напівельфійка хмикнула від прізвиська, вигаданого принцом. 

Першим ділом вона відкрила лист. 

«Дорога, Латіель. За ці дні я зрозумів те що, ти стала для мене чимось більшим чим дружина на рік. Документи в теці, це офіційна відмова від землі Валадії…»

Латіель знову перевела погляд у вікно, щоб дати собі час освоїти інформацію. Фіктивний шлюб мав бути тільки на рік, допоки Фінголфін не стане королем, а далі вони домовились, що кожен робить що хоче. Але коли Латіель пообіцяла землі Валадії, та це наречених об’єднувало, куди більше чим на рік.