Глава 6.1. В місті гібридів відкрилися секрети Аріани.

- Ми йдемо вже пів дня, - Еліас не однозначно дивився на Аріану. - Можливо нарешті скажеш куди ми?

- В моє місто, - коротко відповіла вона.

- І ти ось так мені відкриєш таємницю де місто гібридів?

- О Еліасе, це було не моє рішення ховати місто, - вона йшла попереду, тому менталіст не бачив її лиця. - То чому я повинна коритись цьому рішенню?

- Наприклад тому що я піду туди війною і знищу всіх. 

- Не підеш, - повернулась вона до Еліаса. - Ти не зробиш це тому, що не в твоєму стилі. Ти як і я не залишаєш можливості вирішити проблему словами. 

Еліас нічого не відповів. Аріана була права. Війни він точно не хотів, єдина його проблема була це гібрид в його кріслі. 

Знайшовши декілька монет в одягу розбійників, вони найняли флайкер та доїхали до поля близько країв республіки. 

- Ви живите в полі? - звів брови Еліас. 

- Далі пішки. Ви вільні, - заплативши Аріана відпустила Флайкер та повернулась відповісти менталісту. - Твій батько надав це поле для порятунку гібридів, як тільки Ільдарія, а в часності Анна Оргонська відмовила нам в захисті.

- І чому ж вони вам відмовили?

- Можливо через те, що боялись нас, а можливо не люблять чужинців, вони не повідомили причини, але з тих пір Оргонські підписали собі смертний вирок. 

- Але ти допомогла Марії Оргонській, - Еліас нагадав їй. 

- Допомогла, - посміхнулась дівчина крокуючи полем. - Я ж говорила, що не підпорядковуюсь усім рішенням гібридів. 

Бунтарство в характері Аріани, Еліасу дуже подобалось. Ще з академії він помітив, що дівчина кориться тільки власним інтересам.

Аріана вмить зупинилась посеред поля.  

- Прийшли, - дівчина закрила очі та пробубоніла закляття, а потім повернулась до Еліаса. - Тримайся. 

Земля під ногами зникла, як і все навкруги. Еліас та Аріана з великою швидкістю падали вниз. 

Момент. 

їх тіла швидко, наче ними керували за допомогою ниток, піднялись догори. 

Земля знову з’явилась під ногами. Тільки от вид був інший. 

Вони приземлились у щілині між будинками. 

Аріана впевнено покрокувала вперед, менталіст пішов за нею прямо на центральну вулицю.

Невеличке місто дещо схоже на міста республіки. Маленькі будівлі, акуратні вулички та яскраві вивіски. 

Люди уваги на новоприбувших не звертали.

- Ти накрила нас відводом очей, - зрозумів Еліас. 

- Так, а тепер швидко йдемо відновлювати сили, а то надовго мене не вистачить.

Аріана торкнулась руки Еліаса та потягнула вздовж вулиці. 

Вони зайшли у дім, Аріана обдивилась чи нікого немає та швидко потягла Еліаса на гору. 

Кімната в якій вони опинились була велика, в сучасному для республіки стилі з великим ліжком, столом з купою паперу та стільцем. 

- Чий це будинок? - Еліас підійшов до паперів. 

- Не чіпай! - вона загородила йому шлях до столу. - Ти ж не будеш ритись в моїх речах при мені?

Аріана кивнула йому на ліжко. 

Дівчина відкрила шафу та дістала інший одяг. Вона зняла сорочку та в зеркало яке стояло навпроти ліжка, помітила уважний погляд Еліаса. 

- Розвернися! - наказала вона менталісту. 

- Аріана, ми тут не за цим, - Еліас не послухав її та взяв за руку.

Дівчина опустила погляд на їх сплетені руки. 

Гуп. 

Еліас та Аріана аж підскочили від відкриття вхідних дверей будинку. Дівчина швидко дістала дивний плащ з шафи та накинула на них обох. Їм довелось стати впритул один до одного. 

- Це що? - Еліас швидко зиркнув в дзеркало та захоплююче вигукнув, не побачивши іх відображення. - Плащ-неведимка?!

- Так, не кричи! - поставила йому палець до рота. 

Погляд Еліаса ненароком впав нище шиї дівчини. Вона не одяглась повністю та стояла  в одному бюстгальтері. 

- Мої очі вище! - нагадала вона менталісту його ж слова. 

Еліас посміхнувся та підняв погляд заглядаючи в темно коричневі очі дівчини.

Двері в кімнату відчинились. Еліас впізнав відразу брюнета з фіолетовим татуюванням, який впевнено закрокував до столу, ніби знав цей будинок, як свій.

- Ти думаєш вона повернеться? - запитав другий чоловік, який як хвостик забіг за брюнетом. Темношкірий з фіолетовим волоссям. 

- Я думаю ми щось пропустили, - брюнет перевертав папери. 

- Може вона просто спить з Трандастом, - запропонував хлопець.

Аріана навіть виду не подала, що про неї наклепи говорять.

- Вона не настільки дурна, - махнув рукою брюнет не відриваючись віл паперів. 

Еліас закотив очі, а Аріана лиш безвучно усміхнулась. 

- Чому ж дурна? Спати з Трандастом це мати гроші, певну владу та титул, - продовжував свої доводи співрозмовник.