Глава 5.1 Дві пропозиції для однієї принцеси.

- Смачного, - голосно відчинились металеві двері перед гібридом. 

Латіель та Фінголфін мало роти не повідкривали.

- Дякую, - зніяковіло промовила Латіель. 

Гібрид сів за овальний стіл та йому швидко принесли сніданок. 

- Пропоную часу не гаяти, - почав бесіду гібрид. 

Фінголфін навіть не глянув у його сторону. 

- Поки народ не погодив Латіель за королеву, - продовжив гібрид. - То я займусь політикою. 

- Кхе кхе, - поперхнувся принц Фінголфін. 

- Розумію ваше обурення, - не дав сказати слово принцу. - Валадія три місяці без правителя і подейкують, що у столиці завелась мафія. 

- Чи не ти її завів, - кашляючи задів його Фінголфін. 

- Вибачте, що? 

- Кажу апетиту немає, - принц встав з-за столу. 

Латіель спостерігала за сніданком принца вже три місяці і він ніразу не вставав не доївши останнього шматка з порції. 

- Принцесо, - він поклонився та вийшов.

- Нервовий він сьогодні, - пожав плечима гібрид. 

«О він не нервовий, він розлючений» - подумала Латіель та продовжила їсти. 

- Сьогодні така чарівна погода, - почав світську бесіду гібрид, а потім мило посміхнувся. - Чи не бажаєте прогулятись столицею, принцесо?

Його пропозиція була настільки неочікуваною, що Латіель аж поперхнулась. 

- Звісно в супроводі охоронців, - зробив ковток ранкової кави гібрид та продовжив переконувати принцесу. - Буде змога познайомитись блище зі своїм народом. 

І навіщо йому допомогати напівельфійці? Це питання було для принцеси без відповіді. 

Після сніданку Латіель переодягнулась у світло зелену сукню та під невдоволеним бурчанням Фінголфіна направилась вниз. 

- Він запросив мене одну, Фіне, - кинула наостанок Лата. - Тим паче з нами будуть охоронці. 

Фінголфін зціпив зуби, але сперечатись далі не захотів. 

Латіель сіла у просторий флайкер з шовковим салоном, навпроти неї вже сидів гібрид та двоє охоронців по бокам. 

Густе темне волосся гібрида було закладене назад та декілька пасм вилізли з ідеальної зачіски, що додавало легкого бунтарства в зовнішності. 

- Маєте прекрасний вигляд, принцесо, - знову мило посміхнувся гібрид як тільки Флайкер рушив.  

- Дякую, - Латіель кивнула. - Вибачте я не запам’ятала вашого імені. 

- Я його не говорив, - посмішка не сходила з його лиця. - Мене звуть Мортімус Альмакоїн. 

- У вас в роду були ельфи? - запитання Латіель озвучила до того як встигла навіть подумати над ним. Ім’я їй надто схоже на ельфійське. 

- Як і ви, я напівельф, - сяяча посмішка гібрида здавалось освітить весь флайкер. 

Лата глянула на Мортімуса зовсім іншими очима. Вона думала що одна на світі напівельф. Фіолетові очі гібрида були прикуті до неї, але погляд Лата не відводила. 

- А інша половина? - не стримала цікавості принцеса. 

- Маг, - гібрид розумів, що дівчина питала яка в нього сила, але розкриватись не готовий. Поки що.

Народ Валадії не часто бачив королівський флайкер, а ще рідше принцесу-напівельфійку. Тому коли принцеса та гібрид прибули всі кинули свої справи та витріщались на Латіель, що обережно, але в одночас вишукано виходила з флайкеру. 

- Вона прекрасна, - мовив хтось захоплююче. 

- Схожа на Анерель, - донеслось до Лати та вона скривилась при згадці своєї матері. 

- Та вона не ельф! - викрикнув хтось голосніше всіх. - В неї навіть ознак ельфа  немає! Немає ельфійських вух! 

Латіель та гібрид повернулись до того хто голосно кричав.

Гібрид хотів клацнути пальцями, щоб охоронці розібрались, але Латіель зупинила гібрида, ніжно торкнувшись його руки. 

- Так, ви праві, у мене немає ельфійських вух. Тому що мій батько був феніксом, - Латіель склала руки внизу та продовжила. - Але це не робить мене не гідною трону, як і кожного з вас. 

Ельфи нахмурилась в нерозумінні до чого вона хилить. 

- Королева це в першу чергу піддана ельфів, адже тільки ви правите королівством, без вас не вирішуються головні питання, ви і є правлінням Валадії, хіба я не права?

Ельфи переглянулися та закивали. 

- Це прекрасні слова, але де ти була три місяці? - хтось з натовпу підійшов до неї блище. - І чому покинула своїх ельфів?

- Гарне запитання, - Латіель з охоронцями підійшла до нього блище та обдумувала, як відповісти.

- Принцеса, як тільки дізналась про зникнення Анерель відразу примчалась на допомогу, - скориставшись паузою затараторив гібрид. - Думаю це вартує поваги, не дивлячись на те, як Анерель відносилась до своєї доньки.

Відплвідю ельфи були задоволені. Вони заплескали вітаючи принцесу та гібрида. 

- Ну що, ходімо? - гібрид надав лікоть принцесі.