Глава 4.2. «Тому що ти білоручка, Трандаст»

Запихані двоє молодих людей зупинились посеред лісу переводячи подих. 

- Нам треба перепочити, - важко дихаючи запропонував Еліас. 

- Мисливці знайдуть нас.

- Використаємо відвод очей. 

- Трандаст ти забув? - Аріана закотила очі. - У нас немає магії. 

- Невже? - натякнув Еліас на фокус з картами. 

- На це я витратила усе, що було. 

Сперечань більше не було. 

Менталіст га гібрид йшли лісом, потім полем потім знову хвойним лісом, поки не побачили стареньку хатинку, зарослу мохом.

- Є тут хтось? - відчинив Еліас важкі від вологи та моху двері

Відповіді не було. 

Запалившт свічку, яка стояла при вході вони оглядали хатинку. 

- Сиро, пильно зате дах над головою, - з кухні констатувала Аріана. 

Трави та спеції припали пилом, крупи вже давно з’їла міль, або ж криси. 

Еліас двома пальцями підняв скатертину зі столу, в носі закрутило від кількості пилу. 

- Апчхи. 

- Будь здоровий, білоручко, - засміялась Аріана. 

- Ха-ха дякую, - скривився менталіст. 

Еліас увійшов у маленьку кімнату з односпальним дерев’яним ліжком. 

- Буде де спати, - промовив він сідаючи на ліжко. 

Трісь. 

Бабах. 

Аріана в секунді опинилась в кімнаті. 
Вона побачила вельми смішну картину. Ліжко тріснуло під п’ятою точкою Еліаса та він здивовано напівлежачки дивився на дівчину.

- Чудово Трандаст, - сміялась Аріана. - Тепер і я буду спати на підлозі.

- Я за рівні умови, О‘Конлі, - потираючи своє заднє місце хмикнув він. 

Еліас обвів будинок заклинанням відводу очей. На скільки цього заклинання вистачить він не знав, але точно знав, що їм треба відпочити. 

- Ти все? - запитала дівчина та задула свічку.

Вони лягли по різні боки кімнати, та вкрились чимось схожим на підковдру.

- Аріана? - Еліас повернув голову в її бік і під коротке «м?», продовжив. - Як ти зрозуміла так швидко що вони мисливці?

- Доводилось з такими спілкуватись, - якби їх  освітили вони б дивились один одному у очі. - Тепер вони на нас полюють. 

- Ти наймала їх, - зрозумів Еліас. - Скільки ти з гібридами? 

- Відразу після академії. Та через тебе більше вони мене не вважають своєю. 

Їх розмова більше схожа була на допит. 

- Трандаст, ти хочеш милу розмову на ніч? - Аріана розвернулась. - Знайди когось іншого. 

- Ти помітила як реагуєш на мене? - задумливо протягнув Еліас. - В тобі горять сильні негативні почуття. 

- Ти серйозно? - невже він питає чому так? Аріана думала це і так зрозуміло. - Ти дійсно не розумієш чому я тебе ненавиджу?

- Ні, - Еліас аж припіднявся на лікоть.

- Ти зіпсував життя мені, - голос її був холодний та сумний. - Коли твій батько знищив академію ти не зарадив йому. І всі учні пішли по світу. Звісно вам правителям було на це плювати, ви в будь якому разі будете правити своїми землями, але мені залишався семестр до закінчення і я б могла стати кимось. Думаєш я дуже хотіла до гібридів? 

В словах Аріани відчувався біль. Вона вперше розкрилас перед кимось. І чому це саме виявився Трандаст? 

«Тому що він єдиний хто спитав за це». 

Аріана О‘Конлі дівчина спокійна та вріаножена, зазвичай не дізнаєшся що вона думає чи відчуває до тебе. Але не з Еліасом. Свої негативні емоції вона йому показувала вкрай.

- Я навіть не думав про це, - голос менталіста був тихим. 

- Звісно не думав, - Аріана вдивлялась у чорну стелю. - Тому що ти білоручка, Трандаст. Таким як ти завжди все на блюдечку. 

- Тим не менш ми зараз в рівних умовах, О‘Конлі. 

Еліас розвернувся від дівчини та заснув.  

Аріана прокинулась з першими проміннями сонця. Вона навіть здивувалась, що їх ніхто не намагався вбити вночі. Можливо магії в Еліаса було більше чим він сказав? 

Доречі де він? 

Дівчина взула свої черевики та виглянула у кухню. 

Невже він втік? 

Вона вийшла з будиночку на двір. 

Її зустріли сонячні зайчики та легенький вітер обвів її пасма. 

Дівчина солодко потягнулась та вперше за декілька днів посміхнулась. 

- Добрий ранок, - мовив Еліас з оберемком дрів. 

- І тобі, - посмішка зійшла з обличчя. 

Аріана розглядала Еліаса, ніби вперше побачила. 

Менталіст був в одних штаняз з відкритим торсом. Вона й не підозрювала що він має такі м’язи. 

- Не погано, для білоручки? - Еліас поклав дрова.