Глава 3.1. Куди зник чортів Еліас?

- Якого біса? - нервово перечитувала листа Мелінда. - Республіка не погодилась? Відмова? Той хрінів Еліас зовсім здурів? 

Мелінда читала відмову-листа з рішенням верховного суду про від’єднання міста Феніксус від республіки та визнання феніксів незалежними.

- Я тобі зараз все вискажу, - набирала дівчина, Еліаса Трандаста. - Ще й не бере, - Мелінда була розлючена. 

Вона провела годину у намаганні з’єднатись з Еліасом і врешті-решт додзвонилась до головного офісу республіки де їй повідомили: 

- Еліаса немає на місці, - і коли Мелінда почала погрожувати в візаріуму повторили. - Дівчино ви не розумієте, Еліаса вже три місяця немає в республіці у нас нове правління. 

- Що за чортівня?

Мелінда зателефонувала Рендольфу, перевертню та найближчому другу Еліаса. 

- Привіт Лі, - відповіла з райських островів  його новоспечена дружина. - Рен плаває, його з води не витягнеш. Ти що хотіла?

- Я думала ви вже дома, - Мелінда трохи зніяковіла, розуміючи що своїм дзвінком може зіпсувати настрій молодятам.

- Ми були дома, а потім вирішили продовжити наш медовий місяць, - широко посміхнулась Марія. 

- Ви Еліаса не бачили? 

- Того пройдисвіта ще тут не вистачало, - в візаріуму з’явився перевертень Рендольф, потираючи голову полотенцем. - А що сталось? 

- Все добре, - нервово закусила губу дівчина. - Думаю він десь святкує, що нарешті влада в його руках.

Мелінда вирішила не розповідати подробиці. 

- А можливо зі Стефано, вони останнім часом проводили разом час, - запропонувала Марія, цілуючи свого перевертня.

- О з ним він може бути, - притиснув до себе дружину Рендольф. - Стефано у місті верховних. 

- Дякую. Не буду вам заважати, - Мелінда виключила візаріум.

Чи зробила вона правильно не розповівши цим двом, що Еліаса вже декілька місяців немає? Мелінда не була впевненою, але псувати людям свято, на яке після стількох випробувань, вони явно заслужили, вона не стане.

- Стефано, Стефано, Стефано, - повторювала ім‘я Мелінда їдучи у флайкері в повній самотності. Від тоді, як дівчина втратила дитину, вона проводила час на самоті. Можливо це депресія, а можливо зневіра, але їй було так комфортно. Не врятувавши свою дитину, вона хотіла лиш одного дати своім сородичам незалежність і щоб діти феніксів жили у вільній країні.

Сльоза спустилась з очей Мелінди, згадуючи про своє ненароджене дитя. Вона дуже хотіла дитину, але доля вирішила інакше. 

- Стефано відкривай! - стукаючи кричала в закриті двері Мелінда. - Відкривай!

- Одного разу було б досить, - вийшов чоловік в брюках та фартусі. 

- Ти Стефано? - обдивилась зверху вниз Мелінда. 

- А тебе це дивує? 

Мелінда була трохи шокованою виглядом чоловіка, чому він в фартусі, Вона думала він якийсь правитель чи хтось з верхівки, а перед нею стоїть повар. До біса сексуальний повар, з гарним тілом, підтягнутими масивними руками та оголеними грудьми. Мелінда потрусила головою відкидаючи ці думки. 

- Де Еліас? 

- А! Ти його чергова подружка? - Стефано помотав головою. - Моя тобі пора…

Мелінда не стала слухати його порад. Нагло впершись руками в груди дівчина протиснулася у дім. 

- Отже так, - закрила вона двері. - Мене звуть Мелінда Уорен, друзі мене звуть Лі, але тобі не можна! - вона знову глянула зверху вниз на хлопця. - І я не чергова подружка Еліаса! Я вроджений фенікс і вибиваю собі та таким як я незалежність! Зрозумів?

Стефано лиш кивнув.

- А цей чортів Еліас відмовив мені у моєму ж праві, - продовжила Лі. - Хоча сам вмовляв щоб я очолила феніксів. А потім мені повідомляють, що він зник. І я приїжджаю сюди, доречі знайти тебе не складно, в цьому місті кожна собака, так би мовити тебе знає, і ось я тут і питаю тебе чи не з тобою Еліас, а ти говориш, що я чергова подружка?

-Легше? 

- Так, - кивнула Мелінда полегшено видихнувши. 

- Моя відповідь: ні, він не зі мною, я більше його трьох місяців не бачив, - відповів чоловік. - Можливо розповіси подробиці за обідом? 

- Обідом? 

Звісно Мелінда погодилась, нормально не ївши в дорозі, організм потребував гарячого обіду. 

Прислуга Стефано накрила стіл та виставила трохи не зрозумілі для Лі страви. 

- Це не отрута? 

- Скуштуй та й взнаєш, - підмигнув їй чоловік, доїдаючи порцію тонкого тіста з м’ясом, овочами та сиром. 

Мелінда взяла те ж саме що він. Шматочок, потім ще один. 

- О всі фенікси світу, це їжа королів, - поїдаючи черговий шматок хвалила Мелінда їжу. 

- Піца, - посміхнувся Стефано. 

Сидів за столом він вже в сорочці, та як пояснив він Мелінді, що готував теж в сорочці, але забруднив її у томатах, та й довелось знімати. 

- Ох, ця твоя піца, - задоволена Мелінда витирала руки серветкою, але згадавши чому саме приїхала враз змінилось. - Якщо Еліас не в тебе, то де він?