Глава 1.2. Річкові монстри.

Винирнувши з води, Еліас шукав Аріану. 

«Мало того що викрав, та ще й втоплю дівку» - подумки лаяв себе менталіст.

- Допомо…

Голос Аріани був недалеко. 

Знову занурившись у воду, Еліас поплив на пошуки фіолетової красуні. 

Якби вона ще не брикалась то вони б значно раніше винирнули. 

Обхопивши талію дівчини він доплив до берега та важко дихаючи влігся біля неї. 

- Як ти? - але відповіді не було. 

Наплювавши на все, менталіст піднявся і склонився над дівчиною. 

- Аріана? - для перевірки він ще раз крикнув її імя. - Твою ж…

Набравши повні легені повітря Еліас наклонився до привідкритого рота дівчини.  

- Навіть не думай! - дівчина притиснула вказівний палець до його губ та різко розплющила очі. 

- Я ж думав ти… цей… потонула…

- Спочатку пульс міряють, - дівчина відштовхнула його та сіла.

Фіолетові пасма Аріани були повністю мокрі. Дівчина скрутила довге волосся та викрутив з нього воду. 

- Куди ти мене затягнув? 

- Припускаю ми біля гирла річки «Ран», - обдивившись констатував Еліас.

- Це та річка де водяться монстри? 

- Це міф, - невпевнено махнув рукою Еліас. Капсули в інше місце він нажаль не прихопив, а цю якраз збирався утилізувати. 

- Викрав мене, щоб нас з’їли монстри, - Аріана саркастично заплескала. - Чудово Трандаст.

- Немає за що, О‘Конлі, - в такому ж саркастичному тоні заплескав він. 

- До чого це ти? - Аріана нахмурила брови. 

- До того що гібриди не були в курсі що ти в  моєму кабінеті, а отже ти їм не сказала і з цього випливає, що виглядало все так ніби ти моя спільниця, - посміхнувся Еліас своєю чорівною посмішкою, від якої дівчата зазвичай мліли.

- Дурня, - махнула вона рукою. Хоча в глибині душі розуміла менталіст має рацію. Як не як вона завадила гібридам вбити Еліаса. 

Вони ще довго сперечались, з’ясовуючи хто ж кого насправді врятував, але їх сварку так і не вдалось завершити до логічного заключення. 

Щось велике вилазило з води та швидко рухалось в їх сторону. 

Чорний монстр розміром з будинок складався з мільйон маленьких п’явок, які скориставшись зайнятістю жертв напали з води ледь менталісти встигли його побачити. 

- Що це? - Аріана знімала з себе п’явок та відклякувала їх іскрами магії. 

- Пожирачі сили, - лиш встигнув відповісти Еліас, кидаючи чергове закляття в п’явок. 

- На них нічого не діє, - сили дівчини покидали. 

П’явки були настільки пруткими та майже не знищеними, що швидко охопили магів. Два тіла покритих чорними монстрами в абсолютній відключці затащили у річку під назвою Ран.