Глава 1.1. Знайомство з гібридами.

- Працюй на мене, - промовив Еліас сидячи у своєму новому кріслі, оббитим шкірою. - Будеш моєю помічницею. Це тобі відплата. 

Лице Аріани перекосилось, вона очікувала щось на кшталт грошової винагороди, або якусь прикрасу, яку Еліас дарував своїм колишнім коханкам. 

- Зарплатня більш ніж достатня, - зрозумів по своєму сум’яття менталіст. 

Він встав з крісла та підійшов до дзеркала. 

В густому каштановому волоссю Еліас знайшов декілька сивих волосин. Він швидко їх вирвав. Аріана зробила вигляд, що не помітила. Хоча Еліас на вигляд і не такий старий, а вже сивіє. Чи це так недавнє воскресіння на нього подіяло?

- Окрему кімнату та трьох разове харчування обіцяю, - наполягав Еліас підійшовши блище до Аріани.

Дівчину знову перекосило. Не дивлячись на таку приємну зовнішність, він дратував її.

«Працювати на цього самозакоханого ловеласа?». - Аріана подумки закотила очі. - «Хоча…»

- Добре, - дівчина забрала пасмо фіолетового волося та гордо підняла голову.

- Завтра маєш бути в курсі всіх справ, - чоловік швидко дістав з-за столу купу паперу та протягнув їй. - Чекаю на дев’яту. 

Аріана навіть обуритись не встигла, як двері за її спиною закрились. 

Ну що ж, її чекає важка ніч та ще важчий наступний день з таким ненависним Еліасом.

А настрій менталіста навпаки був на сьомому небі. Здається справи йдуть вгору. Правління перейшло до нього, нова помічниця знайшлась, та ще й яка, сама Аріана О‘Конлі. Найсильніша менталістка, не рахуючи звісно самого Еліаса. Та і що кривити душею вона подобалась Еліасу ще з академії, але нажаль почуття до нього вона не розділяла. 

Еліас підійшов до столу та побачив портфель батька. 

- Отже гібрид, - він провів рукою, ніби боячись відкрити портфель, хоча відкривав і не раз. 

Домінік Трандаст, батько Еліаса був гібридом, наполовину металістом, а іншу половину Еліасу доветься дізнатись  

А Аріана? Вона ж також гібрид. Яка її друга сила? 

«Потрібно чим побільше дізнатись про цю дівчину».- подумав Еліас перед сном. 

Він закрив штори та солодко заснув у своєму великому ліжку. 

Наступний ранок обіцяв бути цікавим, менталіст в очікуванні нової помічниці навіть прибрав в кабінеті. 

З коридору почулись кроки. 

- Ти рано, - промовив Еліас, як тільки двері відчинились. Він стояв спиною, розглядаючи вид з вікна, тому хто увійшов не бачив. 

- Я так не думаю - голос належав не Аріані.

Менталіст в поганому передчутті розвернувся.

Перед Еліасом стояв натовп гібридів. Чоловіки, жінки, молоді, старі та всі з однією схожою рисою - фіолетовою рисою. Головна ознака гібридів, це відднедавна зрозумів Еліас з записів тата. Чи то волося чи очі, чи нігті чи навіть викарбувані руни на руках.

Першим ділом Еліас намагався ментально вплинути на них, але це марно, у всіх були захисти. 

- Хто ви і що забули у моєму будинку? 

- Читай, - головний з них, високий брюнет з темно фіолетовим татуюванням змії на руці підійшов до столу Еліаса і кинув теку. 

- Після моєї смерті, - почав читати Еліас. - Я Домінік Трандаст віддаю республіку у руки неофіційному угрупуванню гібридів. 

- Звільняй місце, Трандаст, - вишкірився хлопець позаду головного. 

- Поставте мені ці папери в туалет, - Еліас підняв та демонстративно розірвав їх.

- Є ще екземпляри, - посміхнувся той. - Домінік попереджав, що ти будеш чинити опір, - головний розвернувся та дав команду своїм підлеглим. Вони почала блище підходити до Еліаса.

- Добрий ранок, - як ні в чому не бувало рівно о дев’ятій зайшла Аріана та заклякла, як і заклякло гібриди.

- Що ти тут робиш? - головний «фіолетовий тип» - так прозвав їх Еліас в себе в голові, перевів погляд на менталістку Аріану. 

Дівчина мовчала, вона оцінювала всю ситуацію та коли побачила папери в руках Еліаса, зрозуміла. 

- Хіба ми не мали це обговорити? - Аріана гордо підняла голову та дивилась на них всіх з осудом. 

Скориставшись випадком, Еліас підійшов блище до шафи з таємним виходом, він використовув його, ще з дитинства, коли хотів утекти від нудних уроків чи  щоб бігати на побачення.

Аріана підійшла до столу Еліаса та гучно поставила папери, які вчора він давав. Хоть на вид вона була спокійна, але злість закипала всередині. 

Еліас зупинився в очікуванні. Ще трохи і він зникне з їх очей, візьме підкріплення та вижене зі свого будинку цих фіолетових типів.

- Аріана відійти! - наказав їй головний. - Нам потрібен він…

Брюнет підняв руку з магічною кулею та наставив на Еліаса, Аріана різко пригнулась.

Менталіст ухилився від магічної кулі, але брюнет, як і його друзі вже готував нову кулю. 

«Діло пахне смаженим» - подумки він хмикнув.

Еліас дістав ножа з тайємного місця в столі, віртуозно перепригнувши стіл з’явився поруч Аріани. Його одна рука вже тримала ніж біля горла дівчини.