Чужа донька

Алонсо кілька секунд мовчав, дивлячись на Піпа так, наче сподівався, що той зараз усміхнеться й скаже, ніби пожартував. Проте обличчя Хранителя залишалося серйозним, і чоловік зрештою провів долонею по неголеному підборіддю, перш ніж перепитати:

— Тобто ти хочеш сказати, що Ліліт — донька того самого Герца? Того хера, який пов’язаний з Апостолами й, здається, вважає себе власником усього, що залишилося від цього світу?

Піп ствердно кивнув, притискаючи до грудей стару книгу, яку досі тримав у руках. Він і сам не до кінця усвідомлював усіх наслідків цієї знахідки, проте що довше розмірковував над прочитаним, то більше окремих подій минулого починали складатися в єдину, хоча й далеко не зрозумілу картину.

— Саме так. І, якщо подумати, це багато чого пояснює. Принаймні тепер стає зрозуміло, чому Апостоли так наполегливо розшукували Ліліт і чому Герц приділяв їй стільки уваги. Щоправда, його справжня мета досі залишається для мене загадкою. Я не розумію, навіщо йому було віддавати власну доньку Рейгану, а потім ще й допомагати створювати Орден, до якого вона зрештою потрапила. Але це також пояснює, чому північні Хранителі з такою пересторогою ставилися до решти Нескорених. Вони знали більше, ніж ми могли собі уявити, і, схоже, мали достатньо причин не довіряти людям, які навіть не здогадувалися, ким насправді були ті, хто стояв за створенням їхнього братства.

Алонсо насупився, намагаючись осмислити почуте, після чого сперся плечем об стіну й схрестив руки на грудях.

— Зачекай, але як вона взагалі опинилася в загоні Рейгана? Навіщо Герцу віддавати її якомусь чоловікові, якщо він сам мав достатньо влади, щоб забезпечити їй усе необхідне? Виходить, він не тільки передав Рейгану власну доньку, а ще й допоміг йому створити Орден, який згодом став однією з найвпливовіших сил у цих краях? Вибач, Піпе, але це звучить відверто безглуздо.

— Мені теж так здалося, коли я вперше прочитав ці записи, — відповів Піп, повільно перегортаючи кілька сторінок. — Проте Хранителі досить чітко вказують, що на момент створення Ордену Ліліт уже перебувала поруч із Рейганом. Тобто Герц передав її йому значно раніше, ніж Рейган і Конор узагалі почали збирати людей для майбутнього братства. І це, як на мене, найцікавіша частина всієї історії, адже вона змушує по-іншому подивитися на самі витоки Нескорених.

Алонсо повільно випростався, і на його обличчі з’явився вираз людини, яка щойно помітила деталь, що досі вислизала від її уваги.

— Тоді виходить, що Рейган і Герц були знайомі набагато раніше, ніж ми думали. Причому знайомі настільки близько, що Герц довірив йому власну доньку, а це вже зовсім інша справа, ніж просто фінансова підтримка чи якісь домовленості між двома людьми. Таку довіру не здобувають за один день, особливо якщо йдеться про людину на кшталт Герца.

Піп задумливо опустив погляд на книгу. Він знову згадав сторінки, які прочитав у бібліотеці, численні згадки про Герца, його вплив і таємні домовленості, що передували появі Нескорених. Усе це досі здавалося йому розрізненими фрагментами чужої історії, але тепер він дедалі виразніше відчував, що за ними приховується щось значно більше, ніж звичайна угода між двома впливовими людьми.

— От якби ще знати, за яких обставин Герц вирішив передати свою доньку іншому чоловікові, — промовив він після тривалої паузи. — І чому саме Рейгану. Можливо, тоді ми зрозуміли б не тільки те, як виник Орден, а й те, для чого Герцу взагалі знадобилися Несокрушимі. Бо я дедалі більше переконуюся, що їхнє створення було лише частиною якогось значно масштабнішого задуму, про який більшість із нас навіть не підозрювала.

Алонсо ще деякий час мовчав, обмірковуючи почуте, а тоді раптом запитав:

— А сама Ліліт знає, хто її справжній батько?

Піп похитав головою.

— Судячи з того, що мені відомо, ні. Вона завжди вважала батьком Рейгана, і я не маю підстав думати, що хтось колись розповів їй правду.

— Тоді, якщо вона навіть не пам'ятає Герца, її, мабуть, передали Рейгану зовсім малою, — припустив Алонсо, задумливо дивлячись кудись повз Піпа. — Можливо, вона була ще немовлям. А це означає, що все сталося задовго до Великої війни.

Піп повільно кивнув, погоджуючись із його висновком. Така думка здавалася цілком логічною, адже важко було уявити, що дитина, яка провела перші роки життя поруч із власним батьком, могла б згодом зовсім не пам'ятати його обличчя, голосу чи бодай якихось подробиць свого колишнього життя. Якщо ж Ліліт справді опинилася в Рейгана ще немовлям, то їхні стосунки з Герцом почалися задовго до того, як світ перетворився на руїни, а Нескорені стали силою, з якою мусили рахуватися всі навколо.

— Бідна дівчина, — тихо промовив Алонсо, похитавши головою. — Уявляєш, скільки всього вона пережила, навіть не знаючи, ким насправді була? І тепер, коли все це починає випливати назовні, вона, мабуть, навіть не здогадується, наскільки небезпечним стало її становище.

Він замовк, але невдовзі його обличчя знову набуло зосередженого виразу, а погляд повернувся до Піпа.

— І Маркос теж опинився під загрозою. Якщо Апостоли шукають Ліліт, то навряд чи просто хочуть запросити її на сімейну вечерю. Вони можуть дістатися до обох, і якщо це станеться, ми навіть не знатимемо, що з ними трапилося.

Піп міцніше притиснув книгу до грудей, наче саме вона могла підказати йому вихід із ситуації, яка щойно відкрилася перед ними.

— Ми повинні їх повернути, — сказав він після короткої паузи. — Ліліт і Маркоса. Не можна залишати їх самих, особливо тепер, коли ми знаємо, що за ними можуть полювати Апостоли.

Алонсо подивився на нього з виразом відвертого здивування, а тоді недовірливо всміхнувся.

— Піпе, ти зараз серйозно? Як ми їх повернемо, якщо навіть не знаємо, в який бік вони подалися? Вони могли піти на південь, могли звернути на захід, а могли взагалі змінити напрямок після першої ж ночівлі. Ми не маємо ні їхніх слідів, ні бодай приблизного уявлення про маршрут. Та й часу в нас немає, щоб нишпорити по всіх навколишніх лісах у пошуках двох людей, які, цілком можливо, вже перебувають за багато кілометрів звідси.