Глава 11

Валерій

“Яка вона допитлива! — з’являється обурлива думка в голові. — Допомагаю, а їй ще потрібно все пояснювати!”

Клопочусь на кухні. Хочу швидко все зробити, щоб нагодувати своїх гостей. Скоріш за все, Марійка може не дочекатися й заснути. Бідолашна стільки стресу отримала через горе батька. 

Приготував омлет й салат. Кличу дівчат. На Владі обличчя немає, бліда й розгублена. Хоч дитина швидко оживилась.

— Яка смачна яєчня! — уплітає страву за дві щічки.

— Швидко їж, бо я заберу, — усміхаюся та своєю виделкою лізу до неї в тарілку. 

В ігровій формі дівчинка швидко все з’їдає. З дозволу її мами відводжу в кімнату, щоб включити мультики. Марійці, здається, все подобається. От тільки її мама сидить насуплена й навіть не доторкнулася до вечері.

— Взагалі-то, я старався, — трішки ображено кажу, щоб перевести на себе її увагу.

— Ой, пробач, — легенький рум’янець на мить з’явився на обличчі. — Я замислилась. Та й апетиту щось немає.

— Ясно. В тебе стрес, тож необхідно випити…

— Я не буду! — перебиває на пів слові.

— Вгамуйся ти, — підходжу до стільниці та вмикаю чайник. — В мене є гарний трав’яний, заспокійливий чай. Він допоможе розслабитися. Алкоголь навіть не думав пропонувати, адже він не допоможе. Лише на деякий час, а потім буде гірше.

Ледь киває погоджуючись. Чомусь в цю мить згадалася наша зустріч на корпоративі. Вона сказала, що в той день дізналася про зраду чоловіка. Отже, це може пояснити її стан та кількість випитого алкоголю. 

— Дякую тобі, — бере до рук чашку з відваром. — Якщо можна, то я вип’ю його в кімнаті. Мені потрібно відпочити.

— Звісно, жодних проблем, — не був у її шкурі, але часткова також відчуваю біль. Як взагалі можна підняти руку на дружину та ще й при дитині? — Відпочивайте. Все, що потрібно, беріть. А я від’їду на годинку.

***

Похід по магазинам зайняв більше часу, чим я собі думав. Тому додому вдалося повернутися коли сутеніло. Хотів підняти настрій дівчатам, але так яка в їхній  кімнаті було тихо, залишив пакети з речами в гостинній. 

Сам пішов до себе та вирішив попрацювати, адже в офісі не вдалося. Навмисне поїхав в торгівельний центр, щоб придбати нового ноутбука. А потім згадав, що у гостей немає з собою речей — вирішив зробити покупки для дівчаток. Сподіваюся з розмірами та смаками вгадав. 

Не помітив, як настав ранок. Здається, навіть вдалося подрімати перед ноутбуком. Вже збирався відкласти техніку й таки поспати, як почув за дверима голос:

— Дядя Валєро, ви спите?

— Скільки разів тобі казати! — одразу сердитий голос жінки. — Не треба турбувати нікого за зачиненими дверима. Спить ще людина!

— Не сварися на дитину, — відчиняю двері та потягуюся. — Я вже прокинувся та збирався йти до вас.

— Дядю, я бачила там іграшки, — тягне мене за руку в гостьову дівчинка. — Невже це все мені? 

— Звісно, — беру один пакет. — А це тобі, — протягую Владі.

— Не варто було, — затинається й чомусь червоніє, мов рак. 

Невже так збентежили мої покупки? 

— Все добре, потім все оплатиш, — грошей звісно брати не збирався, але потрібно ж якось заспокоїти її.

— Річ не в цьому, — дивно бубонить. — Точніше я все оплачу, але ти …

Тільки зараз розумію, що я вийшов до них в самих боксерах й ранковий тестостерон дає про себе знати. 

— Ходімо, допоможеш заспокоїти мого друга, — не втримуюсь від сарказму. Подобається її реакція.

— Збоченець! — шипить та хоче пройти до дитини, котра вже вивчає подарунки.

— Я ж не повинен соромитися свого чоловічого єства, — хапаю її за талію та ледь притискаю до себе намагаючись вловити її аромат. Ловлю себе на думці, що роблю це не для того, щоб розізлити дівчину, а тому що сам хочу. Так! Я хочу відчути її тепло, серцебиття, тремтіння та ніжну шкіру під легкою блузою. 

Здається, вона також обмякла в моїх руках та готова підкоритися. Стоїть нерухомо, не пручається й дивиться на губи. Можливо, вона чекає на поцілунок, а можливо через нижчий зріст дивиться саме на них.

— Люба, ти вивчай вміст пакету, — не зручно так поводитися поруч з дитиною, тому неохоче відпускаю Владиславу. — Я ж піду вдягнуся, а після сніданку поїдемо в одне цікаве місце. Ти ж нагодуєш сніданком? — перевожу погляд на дівчину.

— Звісно, — досі червоніє.

— А куда ми підемо? — невідводячи погляду від покупок питає мала.

— А це вже сюрприз. Потім дізнаєтесь, — усміхаючись покидаю гостей та йду у ванну кімнату. 

Мене перслідує дивне відчуття поруч з цією жінкою. Жодна не викликала таких емоцій. Списую все це на ранкову ерекцію. Потрібно відволіктися від зайвих думок і тоді все пройде.

Владислава

Почуваюся знову дуже незручно. Треба було викликати поліцію та поїхати до Юлі, а не йти, як теля на повідку за Валерієм. Та й він дивний чоловік. Ну добре, приютив на ніч, але навіщо було купувати речі?