Глава 2

Валерій

Ох і запальна мені дісталася брюнетка. М-ммм. Штани розриваються від напруги. Ця краля вміє танцювати. А форми, то взагалі не описуване задоволення. Якби не зустрів на корпоративі, подумав, що вона модель, або танцівниця.

Де тільки таких знаходять на роботу? 

Ще мене вразила її таємничість: жодних питань та знайомств. Навіть відчуваю легкий холодок, що манить ще більше.

Певно, дівчинку добряче дістали, що вона просто погодилася на похід з незнайомцем навіть не дізнавшись щось про мене. А мені і на краще. 

Я все одно її більше не зустріну, тож не хочу забивати мозок зайвою інформацією. Головне отримати бажане, бо мов навмисне крутиться поруч та намагається витягнути на танець. Вабить своїми стегнами та стрункою талією. Я ж більше люблю спостерігати тому залишаюсь за столиком.

— Ох, панянко, та ви забагато п’єте, —  звертаю увагу на п’ятий коктейль на столі.

— Турбуєшся про моє здоров’я? —  сміється.

“Боюся, що не отримаю солоденьку цукерочку, “ —  думки біжать поперед слів. Звісно, я ж культурний хлопчик, тож відповідаю інше:

— Завтра на роботу, тому не хочу, щоб твоя голівонька боліла.

— Я знаю свою норму, —  за кілька ковтків випиває черговий коктейль та знову йде танцювати.

Як би не приємно за нею спостерігати, але подібне пиятство змушує втратити інтерес. Не хочу бути свідком того, як її знудить та й нянькою не влаштовувався. Що ж, тут багато інших цікавих дівчат. Прикро, що з цією нічого не вдалося.

Здається в мене особливий магнетизм: щойно мені варто підійти до барної стійки, як одразу ж помічаю декілька зацікавлених поглядів. 

Таки сьогодні мене ваблять брюнетки. Так як та злилася, швидко знаходжу подібну. Не таку привабливу, але розважитися буде норм. Вона аж пищить від моєї уваги. Купую коктейльчик, а потім одразу ж пропоную випити шампанського в спокійній атмосфері.

— Чому б і ні, —  погоджується швидко, але зовсім з іншою інтонацією. Не так як попередня. 

Чомусь не виходить з голови офісна працівниця. Десь у глибині душі просковзає швидкоплинна совість: п’яну дівчину залишив саму. А якщо її хтось образить? Викличу хоча б таксі.

— Почекай мене, будь ласка, тут, — з намірами прошепотіти на вушко ледь торкаюсь шиї нової знайомої. Нехай закріпиться на гачку.

Повертаюся до столику і не знаходжу дівчини. На танцполі її також немає.

— Ваша супутниця пішла на вихід, —  люб’язно повідомляє офіціантка. 

А вона таки молодець! Не можу не пишатися вчинком дівчини. мало того що не влаштувала мої пошуки, так ще самостійно вирішила повернутися додому. 

Тільки от ніяк не очікував побачити її сплячою на сидінні свого авто… 

— Ти що тут забула? —  намагаюся розбудити попередню супутницю.

— Це хто така, Валеро?! — ображено надуває підкачані губи нова знайома.

Тільки мені зараз ніяк не до неї. Ігнорую питання продовжуючи трясти незвану гостю. Жодної реакції. Панькайся ще з нею!

Сумним поглядом проводжаю ображену дівчину з клубу. Немає сенсу зупиняти її. На тріо навряд чи погодиться. Капець, офісна леді вдруге за вечір залишила мене без десерту. 

Знову пробую привести її до тями - жодної реакції. В машині точно не залишу, а додому ніколи не возив дівок. Що ж, в готель так в готель. Нехай проспиться і повернеться додому. 

— Не йди, — хапає мене за рукав сорочки щойно кладу на ліжко обм’якле тіло. 

— Я радий, що ти опритомніла, — усміхаюся, розцінюючи її прохання по своєму. Швидко скидаю речі та падаю поруч. Таки я везунчик. 

Тільки от в неї свої плани. Дівчина робить смертельну хватку руками та ногами, мов м’яку іграшку обіймає мене та знову починає сопіти. Ні! Ну це вже перебір. Втретє, втретє мої плани зіпсувала одна й та сама кралечка. Вперше натрапляю на таке розчарування: точно! зірки сьогодні не на мою користь.

Владислава

Розплющую очі  і не розумію де я. Поруч сопе хтось. Мене пробиває холодний піт. Що взагалі відбулось? Налякано повертаю голову і бачу… дуже привабливого хлопця. Ніс такий скульптурний, підборіддя з легкою щетиною, вії лежать віялом на щоках. Його груди рівномірно здіймаються… Він спить. Це добре. Отже, говорити мені з ним не доведться. Але звідки він тут взявся?

І потім мов спалах: ми вчора з ним навіть танцювали… Точніше, я танцювала і пила. Йоперний театр! Різко відкидаю ковдру та щоковано застригаю в напіврусі. Мій сусід по ліжку голий. Повністю. Він в цю мить перевертається зі спини на живіт, обіймаючи рукою подушку. Це добре. Правда ж добре, Владо? Щоки пече від припливу крові. Я нічого такого не встигла розгледіти. А зараз можу милуватися лише сідницями. 

Але якщо він голий і спав зі мною… То я збожеволіла: остаточно і бесповоротно. Як я могла в таке вляпатися? Я, Кузьменко Владислава, серйозна жінка, ще між іншим заміжня, мати маленького ангелочка, я, та, яку призначили директором великого холдингу і таке? 

Переспала з людиною, чийого імені я навіть не пам'ятаю. Та і самого процесу не памятаю. Допилась!