Глава 1

Валерій

       — Ну, що, понеслася, - усміхаюся сам до себе вдягаючи чорний костюм, котрий лежав кілька років в шухляді. 

Коли вчора отримав своє призначення відразу зрозумів, що тут щось не те. Перевірив список співробітників й знайшов її: якусь Кузьменко Владиславу Вікторівну. Дивний збіг, але нічому не дивуюся. 

Отже, генеральний вирішив влаштувати гру. Неодноразово чув, як багатії роблять ставки на людей. Я також азартна людина, але ніколи подібним не займався. Зараз же мовчки приймаю виклик, нехай Владислав Захарович потіше себе зайвими сподіваннями.

Головне, щоб дівчина була жвавою та не злякалася. Хоча, за ці роки він явно вивчив всю її підноготну. Цікаво, вона хоч гарненька? Не хотілося б постійно бачити Квазімоду в офісі. 

ЗА ДЕНЬ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ

— Ти сьогодні на вечірку йдеш? —  підбігає до мене ще один працівник курєрського відділу. На імена в мене пам’ять так собі.

— В зв’язку з чим наш генеральний так розщедрився?  —  викладаю купу листів на стіл для поштового відділу фірми. Сортувати немає настрою. 

— Він полишає пост й на своє місце обрав одну з працівниць.

• Он як, —  замислююся. —  Дивно якось.

— Чому? Багато власників фірм знаходять собі заміну. Він же не віддає у власність.

Ця тема мене не цікавить, а отже швидко покидаю приміщення. Тепер весь холдинг буде гудіти стосовно нової директриси. Ці пліткарі дратують до нудоти! Але я не можу проігнорувати цю інформацію й обов’язково завітаю на вечірку.

***

Увечері, мов на зло, все валиться з рук. Нічого не встигаю. “Зірки, —  як любить казати мій батько, —  співпали не на твою користь.” Зараз чомусь я цьому вислову вірю. Розумію, що запізнююся й пропущу головну частину події. Так же хотілося подивитися на нову директрису.

Не втрачаючи надії мчу в бар. Дивно, що він знаходиться в підвальному приміщенні холдингу. Відпрацював й одразу пішов знімати стрес. Можливо цікавий задум щодо збільшення прибутку. Якщо я не помиляюсь, то тут працює десь сімсот чоловік. Думаю тридцять відсотків точно відвідують цей заклад.

Хоч приїхав за п’ять хвилин до початку заходу та все ж запізнився поки знайшов вільне місце для авто. Ніде й яблуку впасти. Весело має бути.

***

В барі все організовано на вищому рівні: шведський стіл, купа шампанського, запрошений гурт грає жваву музику, офіціанти люб’язно пригощають гостей бажаними коктейлями. Схоже вечірка планувалася заздалегідь. Тільки от швидко вони закінчили вступну частину. Так і не вдалося побачити новопризначену.

Виникло бажання йти на вихід, але від краси присутніх дівчат не зміг втриматися. Таки негоже повертатися додому самому. Є пунктик: не заводити стосунки на роботі, але навряд чи ми зустрінемося в моєму відділі. Всі дівчата в офісі, я ж там не з’являюсь.

— Сумуємо? —  помічаю біля бару тендітну фігуру дівчини. Не встиг її нормально роздивитися, але шовкове чорне волосся відразу заманило у пастку. Поважаю дівчат, котрі вміють доглядати за волоссям. Завжди дратували ті, котрі зістригають його.

— Нервовий день, —  приємний ніжний голос.

— Пропоную виправити ситуацію, —  підморгую, намагаюся краще розгледіти. Затемнений куточок зали не дає цього зробити. Але я впевнений, що вона гарна й спереду.

— Як саме? —  ліниво потягує коктейль з трубочки.

— Якось незручно в цьому барі пити. Відчуття, що на робочому місці нервує та не дає змоги розслабитися.

— Так само почуваюся. Поїхали, —  швидко погоджується нова знайома.

Вже на вулиці маю змогу краще роздивитися дівчину: гарна фігурка, красива постава, смуглява шкіра, червоні пухкенькі губи. Вдало я завітав сюди. Вечір дає надії на гарне продовження.

Владислава

Це мав би бути вечір мого тріумфу. Все йшло так чудово. Але Костя ніби умисно підгадав мить, щоб все зіпсувати. Міг би хоч день почекати, а не підкладати свиню…

Рухаюсь під музику, ловлячи машинально ритм. Мабуть, відтоді, як завагітніла так не танцювала. Але чомусь легше не стає. Нічого не допомагає. Я думала пережити зраду вдруге буде значно легше. Думала, що серце вже обросло бронею і я нічого не відчую. Але кого я обманювала. Я просто вірила, що цього більше не станеться. Не може чоловік після клятв та прохань на колінах знову повторити попередню помилку.

Ми ж вирішили почати все спочатку. Вирішили, що його Ліля залишилась в минулому. Що заради дитини ми закопаємо сокиру війни і… Чорт. На очі знову навертаються сльози, і я рушаю до столику попередньо замовивши черговий коктейль на барі. 

Киваю своєму супутнику, який, напевно, пожирає мене очима. Не звертаю на нього уваги, зараз мені байдуже. Я знаю, що виглядаю сьогодні чудово: нова сукня, яка давно чекала можливості її вигуляти, макіяж, перед корпоративом навіть встигла заїхати в салон і мені зробили елегантну укладку. Мала ввечері справити враження тому не жаліла на це ні сил, ні  грошей.

От тільки Костя… Слів немає для опису його вчинку.

— Ще коктейль, — кажу я спутнику.