Розділ 2: Зрада і перемога

Розділ 2

Зрада і перемога

В перші дні після офіційного оголошення про повернення Тада, життя, наче завмерло. Усі вичікували, та готувалися до підписання договору.

За два тижні приїжджають Януш та Ліанна у супроводі людей королеви під приводом її всюдисущого брата; а пізніше з’явиться делегація з Рунти на чолі з королем та його помічниками.

Водночас люди Темського мають слідкувати за безпекою усього дійства та блокувати спроби зірвати підписання миру чи вбити когось з учасників.

Атмосфера ставала все напруженішою. В повітрі, ніби літали іскри. А життя підганяло все вперед і вперед, до дії, до мети.

***

Того дня я прокинулася з передчуттям чогось неприємного, немовби ось-ось станеться неочікуване, що знову виб’є моє житті зі звичного сценарію. Якась прикрість маячила на горизонті підсвідомості й не давала радіти теплому сонячному ранку за вікном.

Тад теж здавався заклопотаним. Авжеж, у нього сьогодні купа справ, та ще й зустріч з монархом. Цікаво що про те усе скаже Яслав. Невже ніяк не відреагує на витівку кращого в країні шпигуна. Хоча, знаючи Яслава, можна сказати, той уже перебісився на самоті й готує для Темського конструктивний діалог.

Зітхнувши, я неохоче підвелася й почала одягатися. Коханий послідував моєму прикладу. Ледь встигли, у кімнату звично зайшла Ярина. Дівчина принесла сніданок і поки ми перекусили навела лад у приміщенні. Опісля, забравши тацю мовчки пішла.

Мені також було не до балачок. Намагалася зрозуміти, що за гнітюче відчуття не дає спокійно жити. Попри те, провела Тада й вирішила піти пройтися. Провітрю голову й прийду до тями.

Витягла зі схованки улюблену шпагу, прихопила пару кинджалів і одягнувши капелюха, збиралася залишити затишну оселю. Зненацька у двері постукали. Пішла подивитися, кого там принесло.

Коли спустилася, Яра вже відчинила й тихо перемовлялася з якимось чолов’ягою в костюмі лакея. Завершивши коротку розмову, він щось передав дівчині та пішов. Служниця чкурнула до мене.

- Вам лист, пані. – повідомила та, простягаючи згорнутий аркуш скріплений воском.

Побачивши зверху напис «ТЕРМІНОВО», махнула Ярі, що вона може йти, і покрокувала у вітальню. Якщо така позначка та з печаткою Червонського, варто одразу ж прочитати. Тому, зняла головний убір, кинула його на диван, пройшла далі кімнатою і всівшись у крісло біля каміна, зламала віск та розгорнула лист.

« Моя дорогенька подруго й помічнице, прошу тебе посприяти одній доволі слизькій справі. Незабаром до Алерина прибуде посольство з Улінії для первинного обговорення проєкту мирної угоди між Улінією та Рунтою. І я усим серцем сподіваюся прослідкуєш за переданням чернетки договору та посприяєш допрацюванню.

Твій вічний друг Я.Ч.»

          Це дивне послання викликало бурю емоцій. Нарешті, зрозуміла які проблеми віщувало моє серце сьогодні зранку. Інтуїція не підвела, бо заздалегідь відчула нову витівку роботодавця. От так проблем не вистачало, ще договір.

З посольством не чисто. Зрозуміло не лише з натяків Януша, а й з моїх негативних почуттів до цієї інформації. От не подобається мені то все!

          Але реагувати якось треба. Сидіти склавши руки не вдасться. Отже, подумавши трохи, вирішила зібрати усих причетних й обговорити ситуацію.

Підвелася та попленталася на гору. Там всілася за стіл й швиденько нацарапала записку Тіму з повідомленням про подію і запрошенням прийти, а також послання Таду з розповіддю про усе те. Закінчивши з опусами, відправила їх і заходилася готуватися до дискусії.

          Через дві години отримала відповіді, що мене почули та готові до діалогу. Обидва надіслали відтиски печатки на воску. То означає згоду, тому ще раз продивилася талмуд. Спустилася вниз і віддала розпорядження щодо вечері на всіх і пізніше.

          Узяла папір й олівець, і вмостившись у вітальні біля каміна вирішила скласти список питань, які хотіла поставити друзям. Але не судилося. Щойно почала писанину, як почувся скрип вхідних дверей і скоро до кімнати зайшов Тад.

- Ти чого так рано? – поцікавилася, відриваючись від опусу.

- Король передумав. Він сьогодні не приймає. – пояснив Темський.

Я підняла брову у німому питанні.

- Сімейні проблеми. – кинув той, всідаючись у своє улюблене крісло.

Я пирхнула й втупилася в аркуш. Ну не вірю я що якісь сімейні негаразди можуть відірвати чоловіка від улюбленої роботи.

Він не забарився із відповіддю на мою реакцію:

- Адріана нещодавно народила первістка. Яслав сидить поруч з дружиною.

- А… - протягнула, повертаючись до папірця.                           

- Від завтра почнуться святкування з нагоди народження головного претендента на престол. – повідомив Тад.

- Що? – перепитала, знову відкладаючи папірець.

- Зранку оголосять про народження спадкоємця. Країна святкуватиме.

- Ага. – кивнула й спробувала повернутися до списку, та не встигла.

У двері постукали. Задріботіли кроки Ярини, Заскрипіла важка стулка. За хвилину в кімнату увійшли Тім і Єжи.

Відклала письмове приладдя на столик. Перекинулися вітаннями і я запропонувала гостям випити. Почекавши поки наповнять кубки та всядуться на дивані навпроти нас з Тадом, перейшла до суті справи.

Дістала послання та продемонструвала присутнім печатку, щоб ті не мали сумнівів щодо адресанта.

- Читай! – нетерпляче вигукнув друг дитинства.

Розгорнула аркуша та ледь не тисячний раз перечитала.

- Халепа. – сказав Тім, посуворішавши.

- Нічого страшного в тому нема. Червонський написав мені схожого листа з проханням підтримати Аню й допомогти їй у цій справі.

- І чому ти про те не сказав? – ображено кинула.

- Бо не встиг. Доставили сьогодні вранці. Посланець не знав, що живу у тебе, тож знайшов мене вже після наради. – відбив коханий.