Глава 38. Місія здійсненна та розмова по душам.

Судячи з усього, армія вже збиралась підійматись на поверхню. Коли б ми із Моліном вирішили вирушати завтра, як пропонував король, то вже було б пізно. Втім, хто зна, чи вдасться нам відкласти наступ.

Дворфи видавались ще більш ошелешеними, ніж ми. Ми хоч підозрювали, що така ситуація реальна. А от уявити, що колишній раб та втікачка-наречена повернуться добровільно, практично неможливо. На якусь мить зависла повна тиша. Тут Молін підняв угору руки і заговорив:

- Недоторканість! Недоторканість лорду Моліну, послу миру від Світолісся й Темнолісся, та леді Діані, послу миру від Співдружності Островів!

Дворфи тримали руки на зброї, але не діставали її і дивились у нерішучості. Крізь натовп до нас вийшов дебелий і рослий, як на дворфів, воїн, у якому я впізнала старшого принца Ілана. Він видавався розлюченим.

- Ти! Ти повернулася до Рута?!

- Ні! Здався мені той Рут! Я від імені твого батька домовлялась про мир, і тепер повернулась повідомити, що королі усіх трьох горішніх держав згодні на встановлення політичних, економічних та культурних зв’язків, які підуть на користь усім! Для розвитку не потрібна війна! Для розвитку потрібні відкриті горизонти!

- Мені це розповідаєш?

- А кому? Ти - спадкоємець корони, і тобі не вигідна ця війна. Ти можеш загинути сам, ти втратиш безліч найкращих дворфів, підірвеш економіку країни…

- Ти мені це розповідаєш? Я й сам не у захваті від перспектив. Та рішення виносить король!

Тут вмішався Молін:

- Накажи відвести нас до Хрома Третього, принце! Ми будемо говорити з ним! І наступ до рішення монарха слід заморозити.

- Добре, - кивнув Ілан. - Я сам відвезу вас до столиці, це буде найнадійніший спосіб дістатись живими та неушкодженими.  Бо серед дворфів багато й таких, що рвуться у бій.

Локомотив мого життя без упину мчить, тільки знати б, у прірву чи до перемоги? Як би там не було, через кілька хвилин ми вже сиділи у потязі, який віз нас під дном Океану до володінь Дворфії. Потім військова лінія метрополітену доставила нас мало не до самої столиці. А далі карета з королівським гербом привезла під самий палац Хрома Третього. Калейдоскоп, у якому скельця здвигаються, змінюються, складаються щораз по-новому. У найстрашнішому сні не бачила я, щоб повернулась до Дворфії.

Повернулась…

Хром Третій у похідному вбранні схилився над мапами, тицяючи олівцем та про щось сперечаючись зі своїми генералами. Наша поява була для нього мов грім з ясного неба.

- Діана?! Як це пояснити? - перевів запитальний погляд на старшого сина.

- Я сама поясню, - зупинила я принца. - Ваша величносте, я виконала ваше розпорядження і донесла ідеї миру та взаємовідносин до правителів Світлолісся, Темнолісся та Співдружності Островів. Вони радо підтримали пропозицію.

Хром Третій закашлявся, прочищаючи горло, потім мовив:

- І де ж вони? Щоб підписати угоди, ми повинні зустрітись особисто.

- Ваша величносте! Ви ж чудово розумієте, що сунути голову у дворфійські підземелля  - однаково, що підставити під гільйотину. Але я, як посол миру від Співдружності, та лорд Молін, як представник миру від Світлолісся та Темнолісся, вповноважені підписати попередні домовленості.

Король задумався.

- Це відсуне початок війни. Але й дасть верхнім королівствам краще підготуватися, якщо нічого не вийде з миром…

- Вони вже підготувалися, Ваша величносте. Три королівства виступлять разом проти Дворфії, а підйомник та гілка метро під дном Океану заміновані.

- З твоєї милості! - рикнув король. - Як тобі вдалось втекти?!

- Зараз це не важливо.

- Припустимо, я відстрочу наступ. На певний час. Ти ж не думаєш, що у нас лише один єдиний прохід на поверхню? У будь-який час ми можемо вийти на території Світлолісся або Темнолісся, хоч це й менш зручно. Задля миру ти повинна якимось чином організувати зустріч королів, хоч я і не уявляю, як. Я на поверхню носа не суну. Так що твої зусилля марні, Діано.

- Я організую, не сумнівайтеся. Тільки я б хотіла зустрітися з принцом Рутом  і забрати обручку.

- Ти казала, що він тебе більш не цікавить! - боляче сіпнув мене за руку Ілан.

- Мене цікавить не принц, а перстень, змочений у його крові. Я хочу попрохати допомоги у первозданних, а для ритуалу виклику мені потрібен цей артефакт!

- Викликати первозданних? - вигукнув король. - Це неможливо!

- Вже можливо. У бібліотеці, залишеній першими ельфами на Островах, я знайшла потрібний ритуал. Я вже здобула Кристал Сили у темних і горішок меллорна у світлих. Мені залишилось лише дістати перстень, омитий у крові королівського роду дворфів.

Хром Третій почав задумливо смикати бороду, я навіть злякалась, що не помітить, як прорідить її, а я потім ще й винною залишуся.

- То я можу побачити принца Рута? - нагадала я про свої вимоги.

- Побачити можеш, тільки той перстень він, коли дізнався, що його люба наречена втекла, викинув у прірву, у розпечену магму.