Глава 31. Безпечна подорож та небезпечні водяниці.

Мені так кортіло почитати томи з бібліотеки первозданних, затриматись хоча б кілька днів. Відчувала, що такої унікальної можливості вже ніколи не буде. Та Молін повідомив, що саме сьогодні і завтра ті дні, коли Океан стає Озером і дібратись до материка можна за кілька годин. Якщо пропустимо влучний час, то з кожним наступним днем шлях подовжуватиметься, і досягне аж дванадцяти діб. Отака дурна властивість - мінливість світу. Я вже про неї забула, бо на самих Островах та в підземному королівстві вона не мала сили.

Король лельфів, як і обіцяв, виділив нам міцний човен з вітрилом, і ось ми вже наближаємось до Темнолісся. Човен мчить, мов на крилах, бо Молін показав себе досвідченим моряком, він вміло керує вітрилом, по натягуючи, то попускаючи канати. Берег тут скелястий, та Молін стверджує, що є затока, через яку можна пропливти і висадитись без ризику. І я йому вірю.

- А онде й затока, - тицяє пальцем. - Вона може зміститися, але недалеко і завжди знаходиться.

- Ти вже бував тут, - здогадуюсь, - і не раз.

- Так, - сміється лельф, закріплюючи канати. - Я виставив напрямок, тепер вітрильник не змінить курс і чітко увійде в затоку, а ми можемо спуститись  у трюм.

- Навіщо? Я б воліла любуватися чарівним пейзажом.

- Пейзаж, звісно, чарівний, та на нас чекає інша справа. Я плавав до Темнолісся, і не раз, разом зі своїми друзями, та завжди із собою ми брали одну лельфійку. Знаєш, нащо?

- Щоб займатися з нею сексом? - Я сердито відвернулась, роблячи вигляд, що розглядаю скелі.

- Це теж було непогано, якщо вона мала таке бажання, - лукаво посміхнувся Молін. - Та головне інше. На вході до затоки мешкають водяні діви і обминути їх не можна.

- Русалки?

- Не знаю, як вони називаються у вашому світі, а ми звемо звабниць водяними дівами. Вони дуже вродливі, мають довге волосся, можуть дихати під водою і дуже гарно співають. Забачивши особу чоловічої статі, зводять її своїм голосом із розуму, так що бідолахи самі кидаються у воду, де й гинуть.

- То це сирени!

- Ніхто не знає, що далі відбувається з тими, хто потрапив під магію водяних дів, бо жоден не повернувся, тому ходять чутки, що спершу діви спарюються зі своєю жертвою усі по черзі, а коли нещасний вже стає ні на що не годним, роздирають та пожирають.

- Який жах!

- У вас, як я зрозумів, теж є подібні істоти?

- Лише у казках та міфах. Якщо й були колись, то вивелись, мабуть не було дурнів, щоб віддавати себе на поталу чудовиськам.

- Ми теж не телепні. Для того й беремо у подорож хоч одну особу жіночої статі, бо на них магія водяних дів не діє. Зазвичай при наближенні до затоки лельфійка зв’язує нас, а відпускає лише коли минаємо небезпечне місце. Цього разу я вирішив, що зайву дівчину брати не варто, коли в мене є чарівна потраплянка.

- Добре, я зроблю все, що треба.

- Сподіваюсь, ти вмієш в’язати морські вузли?

- Пожартував? Де б я мала такому навчитись? Я на морі лише відпочивала, загоряла та плавала край берега.

- Тоді вчись!

Молін кинув якір і з півгодини вчив мене в’язати морські вузли.  Та щось не дуже виходило. Мої пальчики вправно працююсь із клавіатурою, та затягувати з товстої мотузки вузли - точно не моє.

- Все, більше не можу! У мене вже руки відвалюються!

- У тебе руки відвалюються, а у мене відвалиться щось інше, якщо до мого ніжного тіла доберуться водяні діви.

- Просто давай перепочинемо.

- Якщо стемніє, то стане ще більш небезпечно. У темряві водяні звабниці нахабніють і можуть навіть забратися у човен. Тоді тебе просто викинуть за борт, а мене… моє бідне невинне тіло…

Лельф заплющив очі, схлипнув картинно і розплющив одне око, щоб поглянути на реакцію. Розумію, що він жартує, та все ж небезпека чимала.

- Невинне? Ще скажи, що в тебе ніколи не було жінки, - кинула єхидно.

- А до чого це? Я лише кажу, що тіло моє невинне у тому, що я примушував його робити усілякі неподобства, - знов жартував Молін.

- А серйозно, невже у тебе немає нареченої чи коханої? Як поглянути - ти красунчик, не бідний, як я розумію, і король до тебе ставиться поблажливо, не дивлячись на норов та непокірність.

- Лельфійок було чимало, та до серця ніхто не припав. А коли спробували примусити одружитись, я втік з Островів вперше.

- То ти такий же ловелас, як і твій повелитель Готім Перший!

- Зовсім не такий. У короля усі лельфійки на одну ніч, у мене було п’ять романів і тривали вони від двох до шести місяців. І я нікого не примушував до інтиму, усе відбувалося з власної волі.

- Король начебто теж не примушує.

- Просто йому ніхто не наважується відмовити. Він же повелитель! Ніхто, окрім тебе.

- І що ж, жодна з п’яти претенденток на серце красунчика не мала успіху?

- Я дуже швидко розчаровувався і припиняв стосунки. Мене кличе солоний вітер пригод, Діно, і я не хочу із ним сваритись. Все, далі відтягувати не можна. Якщо твої вузли не зможуть мене утримати, то смерть після сексу із двома десятками, чи й більше, палких красунь - то не так вже й страшно.