Глава 30. Пошуки, рішення та пропозиції.

Я обернулася. Переді мною стояв принц Зорін, тільки вже без золотого обруча на голові, і натягнуто посміхався, не щиро. Зараз я мала змогу добре його роздивитись. Схожий на Готіма Першого, тільки яскраві сині очі та гоструваті вуха вказували, що ельфійської крові він має більше, ніж батько, такі ж бездоганні риси, мені він здався манірним та пихатим, і дещо невпевненим у собі. Принц був позбавлений того шарму та спокійної впевненості, що наклали роки на його батька. Чого чекати від нащадка престолу - не відаю, та відмовити у невинному бажанні провести, а потім самій блукати порожнім замком не збираюсь. Тому мило посміхнулася у відповідь:

- Буду вдячна, принце. Я ще не орієнтуюсь у королівській резиденції і ваша допомога надійшла вчасно.

Зорін запропонував мені взятись за лікоть, і ми поволі рушили коридором.

- Я чув твої останні слова, Діано. Мій батько напевно пропонував продовжити спілкування у власних покоях? Не погоджуйся. У спальні короля побували одна за одною практично усі вродливі одинокі лельфійки, що були при дворі, та жодній з них це не добавило привілеїв. Краще вже мати впливового покровителя, тоді можна буде уникнути домагань з боку короля.

Знову натяки?

- Мені не потрібні привілеї і не потрібен покровитель. Не думаю, що я тут затримаюсь.

- Не думаю, що ти знайдеш в бібліотеці первозданних те, що шукаєш.

- Чому ж?

- У свій час я провів у бібліотеці чимало часу, намагаючись опанувати знання наших предків, та можу сказати, що не зустрів нічого про те, як відкривати портали до паралельних світів.

- Але ж вони вміли це робити! Самі ж пішли до іншого виміру саме через такий портал!

- Первозданні багато чого вміли, та не захотіли залишити нам свої знання. Ти знайдеш багато книг з історії, філософії, навіть описи інших світів, але як до них потрапити - таємниця. Та й не факт, що знання тисячолітньої давності згодилися б у сьогоденні. І все ж я б хотів допомогти тобі повернутись додому.

- Як саме?

- В одній із книг я зустрів опис ритуалу, який може викликати одного з первозданних. А ось тоді вже спробуєш достукатись і розбудити його черстве серце проханням про допомогу.

- Та невже? І ти, принц, не спробував сам викликати древнього?

- Для ритуалу потрібні інгредієнти, які я не мав можливості дістати.

- Ти гадаєш, мені це вдасться?

- Якщо твоє бажання повернутись таке сильне, то маєш спробувати.

Я задумалась на хвильку.

- Дякую, Зоріне. Та спершу я спробую пошукати чари, щоб відкрити прохід до рідного світу самій. Ще невідомо, чи вийде викликати древнього ельфа, тим паче, чи схоче він виконати моє бажання.

- Як знаєш, Діано. А ось і твої покої.

- Вдячна за допомогу, принце. Якщо не буде іншого шляху, можливо, я і скористаюсь твоєю пропозицією.

На щастя, Зорін не намагався продовжити розмову чи нав’язатись у гості, він ввічливо попрощався і залишив мене коло дверей. Я зайшла до вітальні, роздумуючи, що це було. Принц натякав на свою кандидатуру, коли пропонував знайти покровителя? Чому він узявся застерігати мене від батьківських домагань? Сам має на мене плани? Але, якщо я йому подобаюсь, чому він збирається допомогти мені повернутись до рідного світу? Не розумію логіки. І як мені тепер зняти сукню, якщо застібка на спині? Не короля ж було прохати чи принца? Чому немає слуг?

З логікою та сукнею мені допоміг Молін, що з’явився невдовзі.

- Я боявся, що ти не знайдеш дорогу до своїх покоїв!

- Мене провів принц Зорін.

Лельф при згадці про принца насупився.

- Куди ж без нього…

- А як тобі вдалось так швидко позбутися уваги короля?

- Сказав за твоїм прикладом, що був надто важкий день і маю відпочити.

- І король погодився?

- Я ж не зганьбив його відмовою при всіх, він це зацінив. Я в кількох словах задовольнив його цікавість та й пішов собі.

- Про що він хотів дізнатися?

- Про тебе. Як підбити до землянки клинці. Наскільки я зрозумів, ти відмовилась скрасити вечір володарю?

- Сказала, що в моєму світі не прийнято залишатись наодинці з чоловіком, який не є близьким родичом. А ось із тобою я наодинці і порушую власні принципи…

- Після того, як ми вдвох тікали від дворфів, нам можна, - посміхнувся Молін. - До речі, я приніс тобі нічну сорочку і халат. Допомогти переодягнутися?

Я демонстративно забрала з його рук одежину і підставила спину. Поки він займався ґудзиками,  мовила строго:

- Все ж постарайся, щоб тебе ніхто не побачив, бо негарно вийде, коли Готім дізнається, що я дозволила простому лельфу те, чого не дозволила королю.

- Так ти мені усе дозволила?

- Не все! Перебувати у моїй вітальні у такий пізній час!

Відчувши, що лельф закінчив і тепер просто торкається моєї спини, вивернулась та вислизнула до ванної кімнати переодягнутися. Вийшла, зав’язуючи халат, накинутий поверх довгої нічної сорочки.