Глава 22. Божевільний план і подальша круговерть.

Слова короля не давали спокою. Виклик вже кинуто. Тір гнівається через те, що брат дурив та використовував його. А для хитрого Гая це можливість законно позбутися ще одного суперника. Навряд чи дуель буде відмінена. І як би я не злилася на молодших принців, їхньої загибелі не бажаю. Та не маю уявлення, як їх зупинити.

Проти звичаю мене супроводжували назад лише трійка охоронниць.

- А де ж Дора? - поцікавилась я, згадавши, що камеристка виглядала нині дивною.

Дівчата перезирнулись.

- Вона щось недобре почувається сьогодні, міледі. Дозвольте їй відпочити трохи.

- Не дозволю!

І не тому, що я така зловтішна, а тому, що бажаю дізнатися, у чому справа, і, при можливості, допомогти дворфині, якій щиро симпатизувала.

Незабаром з’явилася Дора, вона з усіх сил робила вигляд, що нічого не трапилось, та мене не надуриш. Очиська червоні, підпухлі.

- Ви гукали, міледі?

- Гукала. Маєш розповісти мені, що трапилось.

- Нічого, міледі.

- Я бачу, як ти виглядаєш.

- Просто розболілася голова…

- І хто став причиною твоєї головної болі?

Камеристка схилила голову.

- Мовчиш? А я гадала, що ми подруги…

- Пробачте, міледі! - Дворфиня впала на коліна. - Я не хотіла вас образити… Просто, це мої проблеми…

Я узяла її за руки і примусила встати:

- Я не знаю, чи можу допомогти тобі вирішити твої проблеми, та принаймні вислухаю, вірогідно, що дам пораду. Але, якщо не хочеш, можеш не говорити.

І тут Дора розревілася, припавши до моїх грудей.

- Мені… так… шкода-а… Я… не… зможу… вам… служити-и…

- Чому?

- Я вагітна, - виклала, як на духу, камеристка. - Тільки сьогодні сама дізналась, зробила тест… А вагітним  у королівському палаці не місце. Тільки-но це стане видно, мене звільнять. А мені навіть подітись нема куди…

Несподівано…

- Це дитина принца Гая, я правильно зрозуміла?

- Я ж більш ні з ким не була, - схлипувала Дора.

- У вас придумали тести для визначення вагітності, а засобів протизаплідних не винайшли?

- Все у нас є, міледі. Та ви ж знаєте, як все сталося. Я не очікувала такого, а принц, звісно, навіть не потурбувався… А потім було вже пізно…

- Негідник! Навіть не шкода, якщо його вб’ють на дуелі! - у серцях вигукнула я і одразу ж замислилась.

- Доро, ти розповіла принцові про вагітність?

- Ні-ні, міледі, що ви? Якщо він дізнається, то вже сьогодні вижене мене…

- Він не подбає про власну дитину?

- Знаєте, скільки у нього таких, позашлюбних?

- Трапляється, що й бастарди одягають корону!

- У нас не визнають бастардів, міледі.

- Примусити б його одружитися…

- Принц не одружиться на камеристці…

- І закон ніяк не захищає дворфиню, яку звабили? У вас же свято дотримуються законів!

- Згідно закону дворфи повинні піклуватися про своїх дітей і навіть повинні одружитися на вагітній. Справа в тім, міледі, що я не можу довести, що дитина від принца. Гай мав багатьох коханок, та усі його зв’язки таємні, він ніколи не афішує відносини. І більшість дворфів поводять себе так само. Моє слово проти слова принца нічого не значить.

- А тесту на батьківство тут ще не вигадали…

У моїй голові крутилися слова короля про те, що право на дуель мають лише дворфи, яких не стримують інші зобов’язання. Почав вимальовуватись план.

Каруселі у Дворфії і так не зупинялись, а я ще й сама їх підштовхнула. Замість того, щоб лягати спати, погукала на нараду охоронниць Ніру, Еклу та Беті. Ми зібралися у тісне коло, мов змовники, і обговорювали ідею, що виникла в моїй безшабашній голові. Втім, ми й справді були змовниками.

Хвилин через двадцять почали втілювати мій божевільний план у життя.

Ніра віднесла принцові Гаю записку:

«Дорогий мій Гай! Я дізналася про дуель і тепер не можу навіть заснути! Моє серце не знає спокою, а у голові миготять страшні думки! Ми повинні зустрітися. Негайно! Маю важливу розмову!»

Записку писала Дора, але Ніра передала її від мого імені, мого ж почерку принц однаково не знає. На словах охоронниця назвала місце, де я нібито чекатиму на принца. Це була одна з гостьових кімнат, наразі вільна, її особливістю стало те, що за портьєрою ховався таємний прохід, який і повинен був зіграти нам на руку.

Не диво, що хвальковитий нахабний принц клюнув на принаду. Ніра привела його до кімнати, де Дора вже лежала у ліжкові, я ховалася за портьєрою і світло було вимкнене повністю.

- Зупинись, принце! - вигукнула я, тільки-но Гай заскочив до кімнати. - І не вмикай світло. Я хочу поговорити про секретне, та соромлюсь…