Глава 19. Шалена карусель.

Коли добрячий шматок ліпнини впав на голову Абу, той захитався, не втримав рівноваги, перевалився через балюстраду і полетів униз.  Коли почувся глухий удар, вирішила, що принц розбився. З криком побігла назад.

- На поміч! Принц!.. Рятуйте принца!

Я перестрибувала через дві-три сходинки, підхопивши повище спідницю, а моя «свита» мчала за мною. Мій крик переполошив увесь палац. Та коли я добігла до першого поверху, Абу вже заносили усередину. Він здався мені мертвим. Я кинулась за ним, та мене відсторонили. Я притулилась спиною до стіни і заплакала. Тільки-но я була впевнена, що саме Срібний Принц організував напад на Золотого Принца з метою загарбати усе, що мав брат, в першу чергу - мене, носійку людської крові. Та тепер він сам постраждав, скоріш за все - загинув. Я усім приносю лише нещастя у Дворфії, тому маю залишити її якомога швидше.

Дора обійняла мене і я добряче виплакалась їй у жилетку. Аж поки вийшов король і заспокоїв мене:

- Принц живий, Діано.

- Він впав з п’ятого поверха!

- Дворфа не так вже й легко вбити. Обійшлось складними переломами обох ніг, забиттям та струсом мозку. І знов ми не маємо ні мертвої води, щоб заростити переломи, ні живої, щоб пришвидшити одужання. Щось порадиш, цілителько?

- Та яка я цілителька? - Я голосно вишмаркалась у білу хустинку, оздоблену мереживом, яку простягнув король. - У нас таке усі знають. Хоч знайдеться, хто вміє правильно скласти кістки та накласти гіпс?

- На це у нас майстри є.

- Добре. Звісно, без вашої чарівної води швидко не буде. Складний перелом - це місяць або й півтора у гіпсові, а потім довга реабілітація. Порадила б пити бульйон з кісток тварин та їсти кальцій, щоб полегшити зростання кісток. Сподіваюсь, знайдеться звичайна крейда? А при струсі мозку добре б поїсти варення з квітів бузини, та де ж таке узяти?

- Ще одна причина розпочати війну.

- Та я навіть не впевнена, чи десь у цьому світі є бузина!

- А у вашому, бачу, струс мозку виправляють саме цією рослиною?

- У прадавні часи так було. Зараз для цього існують ліки, тільки я не фахівець, щоб знати їхній склад. І взагалі, хіба про це зараз мова? Двоє з моїх потенційних наречених вже лежать у важкому стані, та ще й майбутня свекруха. Чи це не знак, що слід відмінити весілля?

- Це неможливо! - Голос монарха одразу набув ноток, що не терплять заперечення. - І ти сама прекрасно розумієш це, доцю. Через два дні ти станеш дружиною одного з принців, що б не трапилось.

Я тільки рота відкрила, та Хром Третій не дозволив нічого сказати, бо не сказала б я нічого хорошого.

- Йди відпочивати, Діано. Завтра на нас чекає новий день і, вірогідно, нові випробування. Проведіть міледі.

Казати, що я майже не спала ту ніч? До одруження залишилась пара днів, а я ні на крок не наблизилась до того, щоб організувати втечу. Все, завтра усі сили кину на це, бо так більш не може тривати. Скажу Дорі, щоб принесла книги, що розповідають про Дворфію, карти, поясню, що хочу знати більше про країну, де доведеться жити. З покоїв не вийду, поки не складу план.

Було б сказано. Заснула я під ранок, і години через дві мене збудила схвильована камеристка. Вона принесла запечену рибу, бо король наказав мені швидко поснідати і приєднатись до його моціону у Кам’яному Саду.

Мій ескорт довелось залишити за дверима, бо король бажав поговорити тет-а-тет. Він сидів на кам’яній різній лаві, задумливо опустивши голову. Я підійшла поволі, тримаючи у руках ланцюжок. Ніби собачку вигулювала, а не вела за собою раба. Його навіть заборона не стосувалася, бо вважався він не за розумну істоту, а за елітну домашню тваринку.

- Доброго ранку, Ваша величносте! - Присіла я у неглибокому реверансі і одразу ж уточнила: - Сподіваюсь, він добрий?

А сама страхалась почуть дурні вісті.

- Не тремти, доцю, - поляскав мене по плечі Хром Третій, підіймаючись. - Добрий. Твоє дивне лікування допомогло і твій наречений прийшов до тями. Звісно, стан його ще дуже тяжкий, та він повернув до одужання.

Я полегшено видихнула. Ми йшли поволі Кам’яним Садом і тепер я могла насолодитись прогулянкою. А місце це було незвичайним. Усі дерева, кущі та квіти виготовлені із самоцвітів! І навіть кам’яна порода під ногами вимощена різними тонами зелених нефритів, хризолітів, амазонитів. Краса неймовірна! І все ж бо я віддала, б перевагу прогулянці по живому садку, де білим цвітом вкриті вишні,  а ноги лоскоче молода трава.

- Щаслива, що змогла допомогти, Ваша величносте. Сподіваюсь, ви не забули своєї обіцянки?

- Ти про бажання? Королі не забувають обіцянок, хоча інколи і роблять вигляд, що забули. Та я виконаю твоє. Кажи.

- Ваша величносте, ви самі бачите, що з моєю появою  Дворфія наче втратила глузд. Я не хочу, щоб до весілля брати повбивали один одного. Відпустіть мене на поверхню. Хочете, я буду вашим парламентарем і принесу королям Темнолісся та Світлолісся пропозицію мирних взаємовідносин з вашою країною? Все буде, як ми говорили. Торгівля, туризм, обмін студентами, знаннями, технологіями.

Я говорила із завзяттям, бо вірила, що слово короля - закон, та Хром Третій тільки головою покачав.