Глава 14. І нащо мені це треба?

Увечері король Хром Третій влаштовував звану вечерю, щоб познайомити майбутню невістку з найближчими родичами та найкращими друзями, чи то навпаки, найближчих родичів та найкращих друзів - із майбутньою невісткою. Про це мені повідав мій наречений, який ввічливо постукав, тільки-но ми із Дорою повернулися.

- Дорога моя, прожектор моїх очей (Звісно, прожектор, сонечка дворфи й не бачили!) я ледве пережив цей день без тебе! Я сумував, я волосся рвав на голові від туги. Я нігті обкусав!

Ой-йой! Міг би просто супроводити мене у поїздці, коли йому справ більше немає, як обкусювати нігті. Я покосилася на руки нареченого. Нігті цілі, отже це фігура мови була, а не справжнє дійство.

- Та часу я дарма не втрачав. Написав початок оди, присвяченої моїй чарівній нареченій. Ось послухай…

О, найясніша у світі,

О, найсвітліша у світі,

О, найдобріша у світі,

О…

- Зупинись, принце Руте! - гаркнула я, бо не в силах вислуховувати, яка я там ще у світі. - Я буду так тебе називати, бо у мене язик ламається від складних імен.

- Добре, все для тебе, кохана! Все, як схочеш! Все, як скажеш! Звісно, ти можеш називати мене просто Рут, Рут Величний, Принц Золотий, Радість Очей, Майстер Поезій…

- Просто Рут, - довелось перебити нареченого ще раз.

Принц тяжко зітхнув і погодився:

- Для моєї нареченої - все, що завгодно! Та давай же я прочитаю тобі початок оди!

- Початок я вже почула.

- Там ще є.

- А давай не сьогодні, а? Мене так виморили ці побігеньки… А давай, ти допишеш до кінця, а тоді прочитаєш? Цільна річ сприймається значно краще, ніж частинами.

- Справді? - задумався принц. - О, дійсно. Так воно і є. Завтра завершу складання оди і прочитаю повністю. От побачиш, до ранку завершу! Усю ніч не спатиму!

Я скривилася. Прорахувалась я із принцом, не витримаю тортур поезією, особливо такої сумнівної якості. Цікаво, у Дворфії поняття поезії таке спотворене, чи Рута підносять через те, що він принц? Схиляюсь до другої версії.

- Добре, Руте, усю ніч не спатимеш, - погладила заспокійливо по плечу. - А тепер йди. Я відпочиватиму.

- О, люба наречена, не вийде! - Мені здалось, що з деякою зловтіхою вимовив принц, мабуть, через те, що я не аплодувала кожному рядку його, тьфу ти, чудернацьких поезій. - Ми повинні бути присутніми на званому вечорі, що влаштовує батько на честь наших заручин. Як розумієш, дорога Діано, без нас ніяк!

- О-о-о! - застогнала я приречено.

Яка вечірка, коли ноги гудуть та хилить до сну? Я сподівалась зараз дізнатись, де королівська кухня, тихенько стибзити щось їстівне і заховатись від усього світу під ковдру.

- У тебе є трохи часу, щоб переодягнутись, дорога! Зараз я пришлю Дору, щоб допомогла із вибором наряду. Прийду за тобою через двадцять хвилин!

З цими словами принц залишив мою вітальню, а я із жахом перевела погляд на величезну купу покупок, що горою лежали посеред кімнати. Я не дозволила камеристці  зайнятися нею прямо зараз, бо мала намір відпочити. Відпочила. Ой, а ми ж жодної сукні не купили! У чому ж я йтиму на торжество?

Тут і Дора нагодилася.

- Доро! Я не знала, що сьогодні заручини! Мені нема чого одягнути!

- Як це нема, міледі? Ви, що, забули? Ми ж вибрали бездоганний наряд!

Бездоганним нарядом для заручин виявився один із костюмів. Тут мені згадалося, що й у дорогих магазинах я не бачила суконь, видимо, у Дворфії жінки їх зовсім не носять. Воно-то зручно, але я вже налаштувалась на образ казкової принцеси. А у костюмі що то за принцеса?

- Ось, міледі! - камеристка дістала з купи покупок коробку й витягла з неї наряд.

Більш довгі поли, більш тонка тканина, більш коштовного каміння в оздобленні. Колір камзола виявився перлинним. До нього прикладалися обтягуючі брюки та майже невагома ніжно-блакитна сорочка з гарною вишивкою срібними нитками по коміру та борту. Зачіску Дора мені спорудила швидко, використавши для цього хитромудрий виріб, що підтримував ззаду волосся, подарований принцом Абу. З його ж подарунків були срібні черевички та брошка з літаючим метеликом. Кілька широких мазків косметики по бровам та вилицям - і перед вами вже чарівна принцеса у пишному костюмі. Красуня, дзеркала не брешуть.

- Доро, а як воно виглядає, що заручини у мене  з одним принцом, а прикраси - це подарунки іншого?

- Так і має бут на заручинах. Це знак, що Абультимзер Статечний, Срібний Принц є наступником Рутдарнайзера Величного, Золотого Принца.

- У сенсі?

- Якщо раптом із вашим нареченим щось трапиться… - Рута підвела очі, зробила якийсь запобіжний знак лівою рукою, швидко прошепотіла: - Хай бережуть його Вищі сили та дарують йому довгі роки благоденства! - Потім продовжила: - У випадку нещастя наступний по старшинству брат, а це саме Абультимзер Статечний, Принц Срібний, приймає усі його титули, звання, володіння, зобов’язання і вас, міледі, будете ви на той час нареченою чи вже й дружиною.

Щось подібне казав і принц Гай…