Глава 7.

Фая стояла під дверима Женькіної квартири й з великим ентузіазмом тисла на вхідний дзвінок. Господар чомусь не поспішав відчиняти. Але Фая не збиралася здаватися. Спочатку невеликі сумніви були. Може спить людина. Але зараз цей етап був позаду. Вже точно прокинувся б. Аби й присмерті був. 

Фаїна у справах була поблизу офісу Жеки. Вирішила заїхати, зробити приємне. Купила свіженьких тістечок до кави. Думала поговорити, дізнатися, як його життя-буття, де він весь час пропадає. Але його секретарка повідомила, що Євген Сергійович захворів, зранку зателефонував та попередив, що його не буде.

"Що ж, вдома навіть зручніше поговорити по душах", - подумала Фая. І ось вона тут. 

Коли вже думала набрати його, двері раптом відчинилися. Женька, нахабна мармиза, стояв у явно наспіх натягнутих джинсах. Незастібнутий ремінь висів мертвою змією й навіть верхній ґудзик зрадницьки вискочив з петельки, відкривши допитливому оку достатньо, щоб зрозуміти, що білизни під джинсами немає.

Фая критично окинула поглядом всю його фігуру. Зупинила погляд на обличчі. 

- Дивлюся, скрутило тебе серйозно, - іронічно скрививши губи сказала вона. - Аж голяка по квартирі бігаєш. Що з тобою таке, хворобливий? Чому гостю в хату не запрошуєш? Дозволь все ж зайти! - досить безцеремонно відштовхнула вона господаря квартири. 

Женя власне не мав іншого виходу, як мовчки відійти вбік та зачинити за Фаєю двері. Тільки-но вона зібралася щось йому сказати, як зі спальні почувся жіночий голос:

- Жень, хто там такий настирний? Ні сорому ні совісті у людей! Не відчиняють, значить зайняті.

З цими словами зі спальні виплила Лада, завернута лише у простирадло. 

- Опача! - зреагувала Фая на її появу. - Не те, щоб я не здогадувалася, але… - вона різко повернулася до розгубленого хлопця, - Женька, ти - дебіл? Нє! Женька, ти - дебіл! Що це? Чим ти думаєш? 

- Спокійніше, шановна! З якого такі бурхливі емоції? - показово спокійно сказала Влада. - Мало того, що припхалася не те що без запрошення, навіть без попередження, так ще й лізе не у свої справи. Слідкуй ліпше за своїм чоловіком, аби знову чого не сталося.

Зелень у Фаїних очах набула ядовитого відтінку. Женька всім своїм єством відчув недобре.

- Дівчата, дівчата! Ви чого? - заторохтів він. - Заспокойтесь! Фає! Ладо! Все нормально! 

- Нормально?! - аж підкинуло Фаїну. Змусила себе трохи заспокоїтися та вже тихіше запитала, - І давно це у вас? Га? 

- Ну, воно тебе… стосується? - кинула Лада. - Я взагалі не розумію причину цієї істерики.

- Ніколи не думала, що ти такий дурень! - звернулася Фая до Жені. Слова Влади вона просто проігнорувала. - Приїдь сьогодні, будь ласка, до нас! Спокійно поговоримо.

Фаїна поставила на стіл пакунок зі смаколиками та пішла до дверей.

*******

Розмова видалася не з легких. Особливо для Жені. Для нього все почалося тільки-но за Фаєю зачинилися двері.

- Якого біса вона собі думає?! Уявила собі, що у неї чоловічий гарем і ти один з її наложників? - кип'ятилася Лада. Від її вдаваного спокою не залишилось і сліду. - Тільки не кажи мені, що збираєшся виконувати її накази! Навіть не думай їхати до неї!

- Тобі не здається, що ти теж зараз поводишся, як моя господиня? Ти дійсно вважаєш, що я не достатньо дорослий, щоб приймати рішення самостійно? - він дивився на Владу зосереджено і без тіні жартів.

Під його поглядом вона знітилась і змінила тон на більш спокійний. 

- Вибач! Звичайно, приймати рішення тобі. 

Лада розвернулася та пішла в спальню. Женя за нею не пішов. Стомлено опустився у крісло у вітальні та задумався про те, чому Фая так розгнівалась. Наче ж не погано, що Лада нарешті відчепилася від Данила. Невже ревнує?

Влада вийшла зі спальні повністю вдягнена. 

- Добре, любий! Я поїхала. Дам тобі змогу самому прийняти рішення та підготуватися до розмови з Фаїною.

- Але ж ми збиралися провести цей день разом.

Жені стало незручно за цю сцену. Хотілося якось згладити післясмак сварки з Фаєю. 

- Та ні, поїду, - посміхнулася йому Лада. - Набереш мене, коли повернешся від Боженків.

Вона підійшла до Жені та поцілувала його швидким легким поцілунком. Потім він провів її до дверей.

*******

Данило, а особливо Фаїна з нетерпінням чекали Євгена. Дівчина все ніяк не могла заспокоїтися, попри всі зусилля чоловіка. 

- От же ж відьма! Все ніяк не дасть нам спокою! Хитра підступна видра!

У Фаї мало пар вухами не йшов. Даня слухав її раптові їдкі репліки цілий вечір. Він наче вже й вмовив свою розгнівану дружину, що нічого критичного не відбулося. Налив їй вина. Фая наче трохи заспокоїлася. Але ні, ні, та й випалювала вголос щось типу: "От же ж приставуча короста! Хай тобі!"

Коли Женька з'явився на порозі, Фая вже вцідила півпляшки Бордо. Її нервова система була дуже нервова цього вечора й їй вже не терпілося вчепитися у цього недалекого дурника та витрясти з нього цю ганебну хіть, якщо прийдеться, разом з душею. Тож, статечна світська бесіда тривала недовго. Буквально після привітань та формального "Як справи?", Фая вибухнула: