Глава 4.

-  Знаєш, Ладо, я тут подумав, що геть про тебе нічого не знаю.  Звідки ти? Хто твої батьки? Чи маєш ти братів чи сестер? 

- О, як все серйозно! - посміхнулася дівчина. - Якщо тобі вже аж так цікаво, я з Харкова. Моя мама померла, коли народжувала нас з братом. Це до питання щодо братів-сестер. Після важких пологів та родової травми мій брат з дитинства хворіє. Батько виховував нас сам. Недавно одружився з американкою. До речі, чудова жінка. Зараз вони живуть в Штатах, на березі Тихого океану. 

Владлена зручніше вмостила голову на грудях Жені, погладила ніжним рухом по колу його живіт, наче робила малюкові масаж від кольок.

- А ти? Твоя сім'я? Я про тебе теж мало що знаю, - своєю чергою поцікавилась вона.

Не те щоб вона нічого про нього не знала, не в її це правилах, але відповідати ще на якісь питання щодо своєї сім'ї вона не хотіла точно.

- Так, а що я? В мене все просто. Народився тут у Києві. Маю молодшу сестру. Батьки, слава богу, живі-здорові. Мама - тут, живе з малою на Подолі. Тато подався до Канади. Працює у свого доброго товариша. Вони виробляють та продають по всьому світу всякі штуки для риболовлі. Справи йдуть наче не погано. Он і мама з сестрою до нього вже збираються.

- Слухай, я голодна, наче сто років не їла, - Влада поспішила змінити цю сімейну тему. - Ти з мене всі соки випив. Знала б, що ти такий ненаситець, в житті б з тобою не зв'язалася. У тебе хоч є щось поїсти чи будеш мене голодом морити?

- Ого, я, виявляється, ненаситець, - голосно засміявся Женька. - Не повіриш, сам щойно про це довідався. 

Різким рухом він перевернувся та опинився над Ладою. Швидко поцілував у губи. 

- А може ще трішки? Я ж повинен відповідати заявленому… - на секунду задумався, підбираючи слушне слово, - званню.

Потім нахилився та почав цілувати її куди не попаде.

- Заберись від мене, - сміючись штовхнула його в груди Лада. - Більше ніколи не погоджусь заходити до тебе на каву. "Просто почекаєш, поки я звільнюся. Лише на п'ять хвилин", -  перекривила вона його. - Подивились називається лазерне шоу. А наобіцяв! Шоу, ресторан, прогулянку у місячному сяйві, зірку з неба.

Женя стенув плечима. Він сидів у неї  в ногах й з легкою посмішкою на вустах слухав, що вона говорить.

- Ну, шоу ми вже про… пустили, - відповів на її звинувачення. - Але все інше можу організувати. Хоча особисто я з великим задоволенням приготував би тобі вечерю оцими от чарівними рученятами, поки ти сидітимеш з келихом смачнючого французького вина, сирною тарілкою та фруктами. Маю чудові шоколадні цукерки, але не пропоную, бо моя мама таке б не схвалила. "Ніякого солодкого, поки нормально не поїси", - завжди каже вона.

Женя говорив та водночас масажував Ладі стопи. Вона блаженно посміхалась. Почувалась розслаблено та спокійно. Останнім часом подібне траплялося не часто. А хлопець продовжував:

- Ти любиш стейк з лосося на грилі та шопський салат? Я прочитав, дієтологи кажуть, це ідеальна вечеря. 

- Звучить чудово! А що на рахунок зірки з неба?

- Як раз підходжу до цього питання. Пропоную тобі залишитись у мене на всю ніч. Ні, ні, не переживай! - поспішив заспокоїти дівчину, що вже зібралась щось зауважити, - Клянуся не робити нічого такого, що тобі не сподобається. Якщо щось таке трапиться, що вряд чи, ти просто скажеш: "Ґенику, уб'ю!" Це буде наше стоп-слово. Не питай, навіщо нам стоп-слово. У всіх пар повинно бути стоп-слово, щоб...

- Пар? - таки перебила вона його. -  Ми що, вже  пара? 

- А як треба було сказати? Секс-партнери чи що? Ти мені подобаєшся, я наче тобі теж. Я думаю, нас можна назвати парою.

- А як же твої почуття до Фаїни?

- А твої до Данила?

- А що за манера відповідати питанням на питання? 

Женя зітхнув, глянув на Ладу з ледь помітною посмішкою та сказав:

- Мої почуття до неї залишилися при мені. Я впевнений так само як твої  до Даньки при тобі. Але те, що ми зараз робимо, найкраще, що можна зробити за таких умов. Вони щасливі разом. Сподіваюсь. Сидіти та рвати на дупі волосся з цього приводу не бачу ніякої необхідності. Ти правильно відмітила колись, що я вмію майстерно втішати красивих жінок, яким зробив боляче Данило. Тож чому б нам не допомогти один одному пережити цю скруту?

Лада помовчала, подумала, потім злегка закивала головою:

- Добре! Згодна з тобою. Але якщо ти зараз не нагодуєш мене, допомагати тобі буде нікому. 

Женя широко посміхнувся.

- Звісно, сонечко! - швидко підвівся та прямо так, голяка, пішов на кухню.

- І вина! Не забудь спочатку принести мені вина! - крикнула йому вслід Лада.

- Уже несу, золотко! - почулося здаля.

- А я ще трошки полежу, - солодко потягнулася всім тілом дівчина.

*******

- Давненько я у вас не був, - сказав Женя Фаї з Данилом, що крутилися на кухні, накриваючи на стіл. Фая діставала з холодильника всіляку смакоту, Данька робив м’ясну нарізку. Сьогодні на вулиці задощило, тож друзі вирішили розміститися на просторій теплій кухні замість улюбленої тераси.