Глава 3.

Лишень після обіду Женя та Влада сіли кожен у свою автівку та роз'їхались по своїм справам.

Женька тихенько їхав додому та розмірковував, що це було. 

Він давно не отримував такого задоволення! Йдеться про тілесну, сексуальну втіху. Він чомусь підсвідомо трохи стидався  цієї ночі з Ладою. Через Фаю. Здавалося, це повне безглуздя. Вона в цей час кохалася зі своїм чоловіком. Вони один одному ніхто. Але йому було ніяково за свій секс з Владою. Женя точно знав, що Фаїні це не сподобається. Чомусь згадалось, як вона пробила Владлені під дих, коли вони з нею якось  вдавали парочку.

Євген не хотів загадувати наперед, не хотів задумуватися, як воно буде далі, але дещо знав напевно. Навіть зараз після ночі та ранку у ліжку з Ладою він хоче ще. "Якась бісівщина!" - подумав хлопець.

Потім згадав про запланований на сьогоднішній ранок похід до слідчого: "Цікаво, що вони там виходили?"

*******

- Микола Германович, а що там з пістолетом, що знайшли під ліжком? - запитав Данило.

- Тут цікаво. Його відбитків на зброї немає. 

"Не дивно! -  подумала Фаїна. - Він при мені одягав рукавички."

- Там взагалі ніяких  відбитків немає, крім Аліниних. Нам вдалося роздобути її зразки у неї у квартирі. Дякувати Богу, жила вона одна, тож скрізь у квартирі лише її відбитки. Ну, інколи її матері. 

- Тобто, це вона дала йому пістолет? - запитав Данило.

- Виглядає наче так, - відповів Денисов. 

Всі ненадовго замовкли. Потім слідчий підсумував.

- Поки все сходиться на вашій… секретарці, Аліні. Виглядає так, що це вона все спланувала. Хотіла прибрати вашу дружину, Данило В'ячеславовичу, але не вийшло.

- Прошу, називайте мене просто Данило. Для зручності. Ще… дуже вам вдячний… Вірніше, ми - глянув на Фаїну швидким поглядом, - ми вдячні за час, що нам приділили та дякую за інформацію по справі. Вибачте, що напосілися на вас, але для нас це вкрай важливо - знайти та покарати винних.

- Тоді й ви називайте мене просто Германович. Для зручності. Й скажіть, ви більше нічого не згадали? Може виникли якісь припущення?

Данило негативно похитав головою.

*******

- Чого ти не сказав йому щодо Владлени, цієї відьми? У тебе ж є сумніви щодо неї! - напосілась Фая на чоловіка.

- Що я мав сказати: "Дупою чую, тут якось замішана Владлена Новосад! Її почерк!" - скипів Даня. - У мене на неї нічого, крім інтуїтивного відчуття та того факту, що саме вона порадила мені цього божевільного Ігоря чи як його там. Але про це я повідомив слідчого. 

- О, нашого суперслідчого! Як же нам пощастило! - іронічно зауважила Фая. - Германович назавжди! Я тобі вангую, наша справа під керівництвом цього професіонала затягнеться надовго. Потенційний 100% висяк! 

В чомусь Данило був з нею згоден, в чомусь - ні. Він вже навів справки щодо слідчого Денисова. Кажуть, він такий собі еталонний середнячок. Особливими талантами та розумом похизуватися не може, але дотошний. Опитає свідків, проведе експертизи, все кругом ретельно огляне, задокументує. На "ліві" домовленості не йде. Чи то чесний, чи то боїться, не зрозуміло. Одним словом, зібрати інформацію може й збере, а от до пуття то все довести… Тут складніше. Аналізувати, то не його. 

- Думаю, варто підключити мого адвоката Артема Ярового та нашого начальника служби охорони Віталія Дмитровича. Вони хлопці биті, зі зв'язками. Будемо збирати інформацію, а там побачимо. Кудись крива та виведе.

Фая кивнула, погоджуючись зі словами чоловіка. Потім сказала:

- Мені от цікаво, що це за справи у Женьки такі термінові, що навіть з нами не поїхав? Вчора так рвався.

- Ти знаєш, коли я з ним сьогодні говорив, здається, я його тільки-но розбудив. Звучав він не дуже. Може запив з горя?

- З якого ще горя? Що тебе з лікарні виписали?

- Що ти до мене повернулась. Ти ж повернулась?

Фаїна посміхнулась у відповідь.

- Побачимо по твоїй поведінці.

Данило обхопив дівчину за талію та притягнув до себе.

- Так що, обідати чи поїдемо на квартиру, подивимося на мою поведінку?

- Так може там і пообідаємо? Замовимо щось з ресторану по дорозі.

- Чудова думка, кохана! - сказав Даня та поцілував дружину у шию.

*******

Вчорашній день був найжахливішим днем у житті Лади. Навіть у страшному сні їй не могло наснитися, що вона… Ні, дівчина не могла зізнатися навіть сама собі, що вчинила таке. 

Вона мало не вмерла за кермом власної автівки, коли побачила, що машина, яка їхала слідом за нею від двору Боженків, прилаштувалась ззаду та почала мигати фарами. Лада страшенно злякалася, подумала… бозна-що вона подумала, просто автоматично натисла на газ, машина заревіла та рвонула вперед. Тікати якнайдалі від того страшного місця! Забути! Стерти з пам’яті на віки вічні! Інакше поїде дахом! Вже їде. Чомусь злякалась миготіння фарами. Це ж звична річ. Просто просили вступити дорогу. Раптом у сумочці на сидінні поряд ожив телефон. Нова хвиля паніки не знати чого накрила з головою. Глянула, хто дзвонить. Євген? Що йому, в біса, треба? Вдих-видих. Спокійно. “Я в нормі! Все нормально! - промовила вголос, перевіряючи свій голос, як перевіряють мікрофони перед концертом. Наче не тремтить, звучить нормально.