Розділ 2

Якщо ви думаєте, що найстрашніше — це коли на вас падає чоловік вашої мрії або…принаймні чоловік з вашого офісу з досить таки нічогенькою зовнішністю, то ви помиляєтесь. Найстрашніше — це тиша, яка настає після того, як ви обоє перестаєте ковзати в калюжі шампанського і ти з жахом усвідомлюєш, що встигла наробити заради виноградинок, які ще й не встигла доїсти.

Хоча Макс ніби не відреагував та навіть не розізлився на мене. І хоч був радше схожим на кота, якого облили водою — він дуже гарно тримав себе в руках. Навіть попри те, що вже встиг добряче роздивитися жовту пляму від його ж шампанського на білосніжній сорочці.

Він підвівся першим та несподівано для мене самої — одразу ж подав мені руку. А я…все ще стискаючи в одній руці липкий блокнот, а в іншій — нещасну мисочку з рештою винограду, з радістю прийняла допомогу. Проте все ж продовжувала кидати на нього дещо винні погляди.

— Ти як? — запитав він, а в його голосі замість роздратування, несподівано промайнула тінь посмішки.  

— Я… З Новим роком?!

Макс нічого не відповів. Просто подивився на мене, потім на пляму на сорочці, зітхнув і, нічого не сказавши, пішов у бік вбиральні.

Але якщо його сорочці щось ще могло допомогти, то моїй сукні все ж судилося піти на заслужений спочинок у пральну машинку. І до того ж — зятягувати було вже нікуди. Якщо, звісно, я хотіла її ще раз вдягнути згодом. А пригадуючи за скільки я її купила — думаю, ви зрозумієте мій вибір.

Тому через десять хвилин я вже стояла на вулиці. Морозне повітря приємно холодило палаючі від сорому щоки, а куртку навіть застібати не хотілося через те, наскільки я добряче наметушилася під тим столом. Зробила це тільки для годиться й тому, що шарф постійно зачіпався за зубчики на замку.

Так і стояла, намагаючись заспокоїтися та забути про цей вечір. Хоча…чого це. Подумаєш, просто фальшстарт. Можна сказати навіть не цьогорічний. Тож треба таки викинути це з голови й починати жити це життя так, як мені того й хотілося, хіба ні?

Швиденько розгорнула записничок на списку бажань:

«1. Хочу в новому році бути просто вогонь!

2. Хочу, щоб чоловіки падали до моїх ніг.

3. Хочу бути на висоті.

4. Хочу, щоб гроші сипалися на мене.

5. Хочу сяяти.

6. Хочу солодкого життя.

7. Хочу, щоб усі проводжали мене поглядами.

8. Хочу все встигати.

9. Хочу, щоб мене носили на руках.

10. Хочу, щоб від мене не відходили ні на крок.

11. Хочу вразити його у саме серце.

12. Хочу знайти того, з ким не потрібно прикидатися ідеальною.»

Отже, перший пункт – бути в новому році просто вогонь. А це можна влаштувати. Я просто маю ти яскравою, запальною, енергійною та й по всьому. А для цього… я швиденько порилася в кишені та дістала звідти самотній бенгальський вогник, який швиденько схопила зі столу, коли тікала з офісу нишком від колег.

Я клацнула запальничкою. Вітер неначе знав, що це все ж не така вже й гарна ідея та був проти, вогник не хотів запалюватися. Але я вперто затуляла його долонею, нахилилася нижче, майже носом у іскри, і нарешті...Пшшшш! Бенгальський вогник спалахнув радісним снопом іскор, а я посміхнулася, уявляючи, як же ефектно виглядаю з цією штучкою у руці.

Проте якась секунда-друга й я вмить відмовилася від прекрасності цієї ідеї. Адже вітер дмухнув сильніше і цей «ефектний вогонь» вирішив, що мій пухнастий шарф — це значно цікавіше за якусь там паличку. І все відбувалося якось миттєво — особливо поширювався сам вогонь.

— Горим! — чомусь крикнула, хоч і розуміла, що нікому це не загрожувало, окрім мене самої.

Я закрутилася на місці, намагаючись збити полум’я рукавицями, але нічого не виходило. Аж поки хтось не штовхнув мене прямо на землю в кучугури снігу й не припечатав мене собою. А потім ця чудорятівницька особа перевернула мене й почала закидувати мій шарф снігом, втираючи його в мою куртку та абсолютно не гребуючи тим, щоб присипати мене всі.

І коли я нарешті змогла розліпити свої очі й відкинути сніг з обличчя, то з подивом впізнала Макса, що досі вовтузився наді мною. А в його очах застигло якесь дивне приречення, яке я ніяк не могла зрозуміти.

— Знаєш, Ліно, — важко дихаючи, промовив він.. — Коли кажуть «ця дівчина — вогонь», зазвичай мають на увазі щось інше. Але явно не в твоєму випадку.

Я подивилася на обгорілий шмат шарфа, що сумно звисав з моєї шиї. В голові пролунало зловтішне клацання невидимого механізму. Бажання номер один — виконано.

— Дякую, — прошепотіла я, відчуваючи, як тала вода тече за комір.

— Може я про це пошкодую, але тебе часом не підкинути? — я здивувалася, бо біля офісу було просто ніде припаркуватися, проте все ж промовчала.

— Та ні, дякую. Я живу тут неподалік, — махнула рукою в сторону своєї квартири. — Гарної ночі.

Він не відповів. Просто кивнув та прийняв черговий свій телефонний дзвінок, закінчення якого я не стала чекати й поволі пішла додому.