7. Найщасливіший день.

Світ перед очима Марійки поплив, коли всі п'ятнадцять чоловіків у плащах, віддали їй кожен по три троянди, а екзорцист нічого не робив, але таки оживив Всеслава. Єдине, що сказав експерт із нечисті, було:

— Маріє, цей чоловік одержимий не бісами. Він одержимий тобою!

І раптом Славко став на одне коліно, а з кишені витягнув оксамитовий футлярчик...

— Кохана, я колись уже робив таке, але ти тоді сказала: "я подумаю" й досі думаєш... Тож я вирішив спробувати удачу ще раз... Можливо просто романтична пропозиція на кухні тебе не влаштувала? Я виправив це... І готовий все життя виправляти все, що тобі не подобається. Все робити для того, щоб ти була щасливою! Бо я тебе кохаю... Понад життя! Ти моє все! Ти потрібна мені, як повітря. Я без тебе вже не уявляю себе. І єдине, що мені завжди важливо — це знати твої почуття, думки та бажання. Тому... скажи мені: чи згодна стати моєю дружиною? — засяяла обручка в долонях Слави.

Марія, почувши таку палку промову, зробила повільний видих. Її кінцівки дрижали від хвилювань... Чи то від кількості квітів, які їй вручили...

Однак дівчина знайшла в собі сили, аби промовити:

— Взагалі-то я тебе питала на минулому тижні, коли краще планувати весілля, наступною весною чи восени..

— Але я не пам'ятаю цього, — щиро здивувався брюнет. — І я думав, що ти не хочеш за мене заміж!

— Тобто? — та сама емоція подиву спіткала й Марію. — Як ти міг таке подумати, якщо ми цю тему обговорювали? Ти мені ще підтакував... — закліпала запитально.

— Підтакував?

— Ага, і підтакував, і підагакував...

— А в цей момент підтакань я працював за комп'ютером? — здається намацав своє слабке місце Всеслав і понуро опустив голову. — Кохана, хіба я тобі не казав, що зі мною марно говорити, коли я працюю?

— Ти все прослухав... — допетрала й Марія, де, хто і яку помилку скоїв.

Обоє розсміялися в унісон. Але тихо, змовницьки, ніби бажаючи зберегти ці веселощі лише собі.

От тільки люди все чекали, чи буде щасливим фінал цієї пари?

— На вас, якщо ви не помітили, дивляться люди. Ви будете їм продовження видовища робити? — зненацька вклинився у діалог третій непроханий співрозмовник.

— До речі, кохана, це Тарік. Той самий друг дитинства, — презентував екзорциста нареченій Славко.

— А крім цього я ще й головний режисер-сценарист цієї романтичної авантюри! Маріє, чи сподобалася вам вистава? Я, між іншим, закінчив театральний. Я актор. Тож... — немов очікуючи похвали та оплесків, не зміг не похизуватися собою Тарас.

— О! То ось це все була ваша витівка? Цікаво, — не лишилося ні грама минулих емоцій у рудоволосої панни. — А сестра теж акторка? — кинула швидкий погляд у бік конкретної персони.

Відчувши невимовне бажання покаятися, Всеслав знову схилив голову перед своєю коханою дівчиною:

— Тарік сказав, що лише сильні емоції допоможуть тобі визначитися з почуттями до мене. Саме тому порадив мені саме сьогодні зробити це... кхм... шоу, у твій найненависніший день. І сказав, що моя поява разом із його колегою стане чудовим каталізатором для тебе.

— А я думала, що все зроблено, аби я відчула себе психічно нездоровою, — дозволила собі посміятися Марійка. — А серед цих порад не було варіанту — просто про все поговорити зі мною?

— А що, так можна було?! — округлилися очі великого актора та порадника Тараса. — А от моя колишня...

— Тарасе, зараз справа стосується мене та Славуні. До чого тут чиїсь колишні? — обірвала недоречну думку фальшивого екзорциста Марія.

— Пробач мені, кохана! Ти маєш рацію. Я мав просто обговорити з тобою цю тему. Мені соромно, що я змусив тебе пережити всі ці емоції. Але... — не знав, яке виправдання обрати собі Славко й ще нижче опустив своє підборіддя.

Та Марія, закотивши очі, лише цокнула язиком.

— Ой, всі ми люди. Всім нам властиво помилятися. Головне, що ти мене кохаєш, бо я...

— Кохаю! Так! Я дуже тебе кохаю! І я готовий на все заради тебе та наших стосунків! — підняв Всеслав свої очі та з обожнюванням поглянув на свою незрівнянну, яскраву красуню.

Марія засміялася та підморгнула подрузі, згадавши про її присутність.

— Натусику, ти як у воду дивилася, — кохання й справді часом треба боятися. Бо закоханий чоловік здатен на всіляке. Стоп! А ти... — звузилися дівочі чорні очі.

— Так. Я все знала. Славко мене попередив щодо дійства. Чи ти, гадаєш, мені хотілося тягти тебе саме сьогодні сюди? Я надто ціную нашу дружбу, щоб ось так раптом її втратити через неуважність до твоїх уподобань. До речі, я намагалася відмовити його від цієї ідеї, підказуючи, що ти будеш не у захваті. Але... — стенула плечима Наталя, в очах якої читалося бажання виправити свою провину.

Однак Марія не стала нікого сварити. Натомість спершу обійняла вірну подругу, а потім — Всеслава.

— Ти — мій світ. І ти моє серденько. А як же я можу жити без серденька? Це неможливо. Кохаю тебе до нестями!

— Навіть після цього мого вчинку? — досі відчуття провини не давало Всеславу вільно дихати.