1. Дружня порада.

Всеслав і Тарас не бачились ще з часів закінчення дев'ятого класу. А це років сім минуло — не менше. Та попри роки, парубки були раді зустрічі й кожен із них любо ділився своїм досвідом і досягненнями. А як основні теми, стосовно роботи, фінансів і планів на життя були обговорені, Тарас запитав:

— Друже, маркетинг і цілі щодо купівлі будинку то звісно добре, але от мені цікаво — а як твої справи на особистому фронті? Пам'ятаю, колись у школі ти з такою червоноволосою дівкою крутив-мутив. Вона з паралелі, здається, була. Ану зізнавайся! Скількох красунь після неї змінив?

— Жодної, — гордо відповів чорнявий Славко, зазираючи всередину свого горнятка кави.

— Та годі тобі! Серйозно? Не жартуєш? У той час, коли навколо скільки симпатичних тигриць, ти весь час з однією? — озирнувся Тарас кав'ярнею, в якій друзі зустрілися, й підморгнув самотній білявці за сусіднім столиком.

— Так, Тарік. Ми досі разом. Марійка моя перша та остання. Єдина... — промайнула гордість у карих очах чоловіка. Однак лише на мить.

— Нічого собі! Мені, якщо чесно, як волелюбному Водолію й запеклому холостякові не зрозуміти такого. Але... Аби тобі було добре! — був щирим у своїх враженнях Тарас. — Ти щасливий з нею?

Зненацька Всеслав спохмурнів, а його брови зсунулися до купи.

— Якщо відверто, то... — давалися слова брюнетові важко й тому він узяв паузу. — Є деякі проблеми. Здається... Вона не хоче за мене заміж.

— А на чому базується це спостереження? — зіщулився Тарас і прибрав з чола пасмо свого крученого, чорного волосся, повернувши його до основної маси скуйовдженого каре з градуюванням.

На допитливість холостяка його друг відповів чесно й швидко:

— Десь чотири роки тому я приготував їй сюрприз. Романтична вечеря при свічках на кухні й... пропозиція руки та серця. Але знаєш, що вона мені на це сказала? "Я подумаю"...

— І з того часу досі думає?

— Ага. Все їй одруження не на часі. То вона їздила на рік за кордон працювати, бо на весілля треба гроші. То їй заважало здоров'я, бо, бачте, через проблеми зі шлунком шампанське пити не можна було. А як же без шампанського грати весілля? Потім високосний рік їй заважав. І вигадав же хтось, що шлюб, укладений у такий рік, може бути недовгим! — вкрай емоційною стала розповідь Слави. — Потім були й інші причини. То її бабуся померла, то двоюрідний дядько, то якийсь там бозна-який, чи чотириюрідний, чи п'ятиюрідний брат і треба було дотримуватися трауру... Словом, чомусь відтягує час, як може. Завжди має причини, аби тільки не йти зі мною під вінець... Скільки б ми не говорили про це, а вона завжди озброєна своїми забобонами.

— Отакої... — стурбовано зачухав своє гостре підборіддя чемний слухач і замислився. Але була його задума короткою: — Друже, хочеш поради?

— Здогадуюсь, яку пораду ти можеш мені дати, але... Кажи, — зітхнув Славко, не приховавши своїх справжніх сумних емоцій.

Тоді Тарас, відчувши свій маленький тріумф, усміхнувся.

— Мені здається тут лише один варіант щодо твоїх подальших дій...