Частина четверта

Він стояв у напівтемряві за кулісами. Світло зі сцени згасло, а у вухах ще звучали її слова — останні, найважливіші. Він не ворушився. Не говорив. Не міг. У грудях — вибух. У голові — хаос. Усі ці місяці — маски, страхи, сумніви — розвалилися на шматки.

Він знав, що втратив. Знав, що не зробив крок вчасно. Що боявся бути «маленьким» поруч із нею.

І ось тепер — вона пішла. Без огляду. Без прощання.

Він дивився, як вона віддаляється. І розумів: іноді любов не вмирає. Вона просто залишається там — за межею між двома серцями, куди він не наважився увійти.

І він стояв. Просто стояв.

Він біг із темних коридорів будівлі, серце шалено калатало, ніби хотіло вирватися назовні. Ноги мчали самі, не слухаючи ні розуму, ні втоми — лише одне бажання: наздогнати її, сказати хоч щось, виправити все, поки не пізно.

Але час грав проти нього.

Вибігши на вулицю, він моргнув від різкого світла вуличних ліхтарів і фар, і тут — її силует біля машини.

— Вікторіє!!! — закричав він услід. Але все, як у тумані. У в’язкому тумані, який затягував його все сильніше і сильніше.

Вона не дивилася назад. Не чула. Або... можливо, робила вигляд, що не чула?

Він бачив, як Вікторія повільно сіла в машину. На мить йому здалося, що вона зараз обернеться. Але ні.

Дверцята зачинилися з тихим стуком, машина плавно рушила з місця, колеса шаруділи по гравію, і пил піднімався клубами.

Він біг далі, але вже розумів, що наздогнати її неможливо.

Асфальт під ногами перестав бути опорою — він ніби тонув у пилюці, яка вже огортала простір навколо. Він зупинився посеред дороги, дихання збилося, а в очах — відображення мерехтливих фар, які віддалялися все далі.

Чорний костюм прилип до тіла, холодив шкіру, а ніч здавалася безкраїм океаном, у якому він тонув — один і загублений.

Навколо — порожнеча, тиша, і лише звук його власного дихання. Він стояв. Завмер.

Себастіан розумів, що в цей момент нічого не можна виправити. Вона поїхала. Він повівся як маленький — не зробив усе вчасно, залишив на останній момент.

І він тепер — лише тінь на порожній дорозі, огорнутий пилом і спогадами.