Частина третя

Він залишився стояти в напівтіні. І, можливо, тільки тоді й зрозумів, що іноді найважливіше людина втрачає не тому, що не любила. А тому що вчасно не наважилася.

Він чув кожен її крок по сцені. Навіть у шумі залу. Навіть коли грала музика. Він знав, що вона співає для когось. Але не думав, що — для нього.

А потім пролунали слова:

"Love will never die...".

Він знав, що це не просто текст. Він знав її голос напам’ять. Але це було не те співання, не той звук, не та інтонація. Це була — гола правда, загорнута в музику.

У цей момент він зрозумів: він був дурнем.

Він удавав, що відчуває до неї менше, ніж відчував. Ховався за фразами «ми просто добре спілкуємося», за тим, що вона «старша», за своїм «я ще не готовий». Він боявся бути з нею — недосконалим. Занадто простим. Занадто юним.

А вона співала — і дивилася прямо на нього. І в її погляді не було докору. Тільки... право на останнє слово.

"I hope I see you again...".

Він знав: це не обіцянка. Це прощання.

Коли світло згасло, він залишився стояти за пультом. Руки — у тремтінні. У горлі — клубок. Він чекав. Хоч якогось знаку, що все ще можна щось сказати. Хоч слово. І тут він побачив її в коридорі.

— Ти завжди знала, як обирати пісні, — вичавив він.

Вона обернулася. Та сама. І зовсім інша.

У її погляді був спокій. Небезпечний. Останній.

Вони сказали одне одному те, що роками ховали між рядків. Він сказав, що боявся бути для неї «маленьким».
Вона — що вже не бачить у ньому дитину.

І на секунду — йому здалося, що він встиг. Що ще не пізно.

— Я зрозумів, що хочу почути цю пісню знову. Але вже не зі сцени. А поруч.

Тиша. Вона дивилася прямо на нього. Довго. Він був готовий зробити крок уперед. Але вона — зробила крок назад.

— Дякую, що почув, — сказала вона.

— Ти справді вірила в ці слова? — він зробив крок уперед, сподіваючись, що в нього є шанс.

— Іноді... почуття не вмирає. Воно просто... залишається не з тими.

І все. Вона пішла. Без пафосу. Без драми. Просто — вийшла з його життя. Так само, як увійшла колись: раптово. І назавжди.

Він залишився стояти за кулісами. Уперше не як технік. Не як «молодший».

А як той, хто не встиг.