1 Розділ 15 Частина

Минула хвилину. Потім ще одна. Рейдар продовжував читати.

Я перевела погляд на годинник, що стояв на камінній полиці. До початку вечірніх приготувань залишалося дедалі менше часу. Мені ще потрібно було переодягнутися, перевірити покої й розібратися з дорученням Тарвена.

Я знову подивилася на короля. Він спокійно перегорнув сторінку. Я вирішила, що витримаю. Зрештою, це був король. Якщо йому потрібен час, щоб закінчити читання, я могла зачекати.

Минуло ще хвилину.

— Ваша величносте, — промовила я.

Рейдар підвів очі.

— Так?

— Перепрошую, що перебиваю вас. Ви наказали мені з'явитися за кілька хвилин, і я вже тут.

Він подивився на годинник.

— Маєте рацію.

І знову опустив погляд до листа. Я витріщилася на нього. Невже він серйозно?

Я могла б нагадати, що в мене є робота, що на мене чекає підготовка до прийому і що, на відміну від короля, я не можу дозволити собі провести половину дня за читанням одного листа.

Але я лише повільно вдихнула. Потім видихнула. І нагадала собі, що переді мною все-таки король.

— Ваша величносте, — повторила я, намагаючись говорити якомога ввічливіше, — якщо ви не заперечуєте, я хотіла б дізнатися, з якого питання ви мене викликали.

Цього разу Рейдар відклав листа. Кілька секунд він дивився на мене, а потім вказав на крісло навпроти столу.

— Сідайте, Ельдаріє.

Я сіла.

— Дякую, ваша величносте.

Він склав руки на столі.

— Мені повідомили, що ви незадоволені своїм переведенням.

Я ледь помітно насупилася.

— Не зовсім розумію, звідки взялася така інформація.

— Пане Тарвен вважає, що ви оскаржуєте його розпорядження.

— Пан Тарвен вважає, що я оскаржую будь-які його розпорядження, які мені не подобаються.

— Хіба це не так?

Я подивилася на короля.

— Ні, ваша величносте. Я оскаржую лише ті, які вважаю неправильними.

У кутиках його губ з'явився знайомий вираз. Здається, моя відповідь його потішила.

— І хто визначає, які розпорядження правильні?

— Річ не в тому, хто їх визначає. Річ у тому, чи відповідають вони встановленому порядку.

— Ви завжди так відповідаєте?

— Лише коли мені ставлять подібні запитання.

Рейдар тихо розсміявся.

Я не очікувала такої реакції й мимоволі усміхнулася у відповідь.

На кілька митей напруга зникла. Король уже не здавався таким офіційним, і мені стало трохи легше.

— Гаразд, — промовив він. — Тоді поговорімо про ваше переведення.

Я випросталася.

— Я слухаю, ваша величносте.