Я провела пальцями по тканині. Матеріал справді був хорошим. Тонкий, але достатньо щільний, щоб не просвічувати на світлі. Вишивка повторювала візерунок королівського герба — невелику зірку з вісьмома променями.
Я нахилилася ближче.
— Чому тут використана блакитна нитка?
Пані Мірет здивовано подивилася на мене.
— Тому що так зазначено в замовленні.
— У замовленні написано, що візерунок має бути срібним.
— Блакитним сріблом.
Я підняла на неї очі.
— Вибачте?
Кравчиня нахмурилася, потім витягла з шухляди аркуш паперу.
— Ось. Подивіться самі.
Я взяла документ.
На ньому справді стояв підпис пана Тарвена. В описі замовлення зазначалося: «Вишивка срібною ниткою з блакитним відтінком».
Я перечитала рядок.
— Але навіщо?
— Що саме?
— Навіщо було змінювати колір? На всіх попередніх прийомах використовували чисте срібло.
— Це розпорядження нового управителя. Він сказав, що блакитний відтінок краще поєднуватиметься з королівськими кольорами.
Я повільно склала документ.
— Звісно. Тому що королівських кольорів у нас замало.
Пані Верена, яка стояла поруч, примружила очі.
— Ельдаріє, прошу вас.
— Я ще нічого не сказала.
— Саме це мене й турбує.
Я повернулася до кравчині.
— Пані Мірет, скільки часу знадобиться, щоб замінити нитку?
— Для всіх скатертин? — Вона замислилася. — Якщо працювати без перерв, до завтрашнього ранку впораємося. Але прийом сьогодні ввечері.
— Отже, залишаємо як є.
— Ви впевнені? — запитала пані Верена.
— Так. Колір ледь помітний. Ніхто не стане роздивлятися вишивку з такої відстані. А якщо ми почнемо переробляти замовлення, то втратимо час, який знадобиться для важливіших справ.
Кравчиня з подихом полегкості кивнула.
— Дякую вам, пані Рейвальд.
— Не дякуйте. Наступного разу просто уточнюйте замовлення до початку роботи.
— Обов'язково.
Я передала документ пані Верені.
— А пану Тарвену я б порадила не міняти кольори королівської символіки без узгодження.
— Я поговорю з ним, — відповіла розпорядниця.
— І про скатертини, і про чорнильницю?
— Ельдаріє!
— Добре, добре. Тільки про скатертини.
Ми вийшли з майстерні.