1 Розділ 8 Частина

— Ви боїтеся мене?

Запитання виявилося настільки несподіваним, що я не одразу знайшлася з відповіддю.

— Вибачте, ваше величність?

— Ви почули запитання.

За його спиною Северіан мовчав. За виразом його обличчя я не могла зрозуміти, чи здивований він не менше за мене, чи подібна розмова була для нього звичною. Я випросталася.

— Я поважаю вас як короля, ваше величність.

— Це не відповідь.

Я подивилася на Рейдара.

— Тоді ні. Не боюся.

Він трохи схилив голову.

— Навіть зараз?

— Особливо зараз, ваше величність.

Цього разу він розсміявся.

Не голосно, не награно — просто коротко і щиро, ніби моя відповідь справді його розважила.

— Можете йти, пані Рейвальд.

Я вклонилася і вийшла з кабінету, намагаючись зберігати спокій доти, доки двері не зачинилися за мною. Я щойно розмовляла з королем. І, здається, примудрилася йому сподобатися.

Це було абсолютно не до місця.

У мене було достатньо турбот, щоб не шукати нових. Я не прагнула потрапити до числа наближених короля, не мріяла про привілеї і вже точно не збиралася привертати увагу людини, від рішень якої залежали долі тисяч людей.

Мені хотілося лише спокійно виконувати свою роботу. На жаль, палац не поділяв моєї думки.

Не встигла я відійти від королівського крила, як почула знайомий голос:

— Ельдаріє! Зачекайте!

Я заплющила очі на секунду.

— Якщо ви знову збираєтеся доручити мені перевірку готельних покоїв, пані Верено, то я змушена повідомити, що вже зробила це вранці.

— Яке щастя, що я збиралася доручити вам зовсім іншу справу.

Я обернулася. Старша розпорядниця швидко наближалася до мене, притримуючи однією рукою широку спідницю. За нею йшла молода служниця з невеликим згортком тканини.

— Ви вже були у його величності? — запитала пані Верена.

— Була.

— І як усе минуло?

— Його величність залишився задоволений чорнильницею.

Вона зупинилася.

— Вибачте, чим?

— Чорнильницею.

— Ельдаріє, я чудово чую. Я намагаюся зрозуміти, чому ви говорите про чорнильницю так, ніби щойно уклали найважливіший договір між королівствами.

— Тому що, судячи з усього, ця чорнильниця має великий вплив на палацове життя.

Служниця за спиною пані Верени тихенько пирхнула. Розпорядниця кинула на неї суворий погляд, і дівчина одразу вдала, що надзвичайно зацікавлена візерунком на килимі.

— Ви коли-небудь можете відповісти прямо? — запитала пані Верена.

— Звісно.

— Тоді відповідайте.

— Король звелів залишити чорнильницю на місці й доручив мені стежити за тим, щоб його речі надалі не переставляли без мого відома.

Пані Верена деякий час мовчала.

— І ви не посварилися з ним?

— Ні.

— Не заперечили йому?

— Він не сказав нічого, з чим я могла б не погодитися.

— Боги милостиві, Ельдаріє.

— Що?

— Ви здатні знайти привід для суперечки навіть у абсолютно спокійній розмові.

Я посміхнулася.

— Але ж не знайшла.

— Поки що.

Вона похитала головою і простягнула мені згортки.

— Тут нові скатертини для малої їдальні. Перевірте їх до вечора. Кравчиня запевняє, що все виконано згідно із замовленням, але я вважаю за краще переконатися особисто.