1 Розділ 6 Частина

Ми обмінялися посмішками.

— До речі, — продовжив капітан, — король уже повернувся. Він зараз у кабінеті з радником Валькроссом.

Посмішка повільно зникла з мого обличчя.

— Северіаном Валькроссом?

— Так. А що вас дивує?

— Нічого. Просто я очікувала, що його величність спочатку поснідає.

— З огляду на те, що мені відомо, він пропустив сніданок і половину ранкового засідання. Можливо, сьогодні королівський розпорядок не стане вашим союзником.

Я подивилася в бік кабінету.

За зачиненими дверима перебувала людина, від рішень якої залежало життя всього королівства. Людина, яку я бачила лише здалеку на офіційних церемоніях, хоча працювала в його покоях уже кілька років.

Рейдар Ейрен Каел Ларкрейн. Король Нітари.

Я знала про нього чимало. Знагла, що він рідко з'являвся на святах, не любив довгих промов і волів особисто розбиратися в питаннях, які інші правителі доручали радникам. Знагла, що він міг скасувати рішення всієї ради, якщо знаходив у ньому помилку. Знагла й те, що дехто з придворних вважав його надто молодим для корони, хоча за роки правління він довів, що здатен керувати країною.

Але все це були лише відомості. Я ніколи не розмовляла з ним довше ніж кілька хвилин. І ніколи не дивилася йому прямо в очі.

— Пані Рейвальд?

Я відвела погляд від дверей.

— Так?

— Ви зблідли.

— Просто згадала, що маю перевірити кабінет.

Капітан кивнув, не ставлячи нових запитань. Я подякувала йому і рушила до королівських покоїв. Що ближче я підходила, то чіткіше чула голоси.

Один належав королю. Другий я впізнала за спокійною, розміреною манерою мовлення. Северіан Валькросс був головним радником Рейдара і однією з найвпливовіших людей при дворі. Він служив короні ще за колишнього короля і, за чутками, знав про палацові справи більше, ніж будь-яка інша людина в Нітарі.

Я зупинилася біля дверей.

— Це неможливо, ваше величність, — промовив радник.

— Ви кажете це вже втретє, Северіане.

— Тому що обставини не змінилися.

— Ні. Змінилися відомості, які ви волієте не брати до уваги.

Я мимоволі завмерла. Голос короля звучав рівно, без роздратування, але в ньому відчувалася така твердість, що мені стало зрозуміло: розмова йде не про дрібниці.

— Я не можу рекомендувати вам подібне рішення, — продовжив Валькросс.

— Я не просив рекомендації.

— Тоді дозвольте запитати: ви готові прийняти наслідки?

Настала тиша. Я мала піти. Мені не належало підслуховувати розмови короля з радниками, якими б цікавими вони не здавалися. Я вже зробила крок назад, коли двері розчинилися. На порозі стоял Северіан Валькросс.

Він був високим чоловіком із сріблом у темному волоссі та уважними сірими очима. На ньому був суворий чорний камзол зі срібною застібкою біля горла. У його вигляді не було нічого зухвалого, але поруч із ним чомусь хотілося триматися обережніше.

Він подивився на мене.

— Пані Рейвальд.

— Мілорде.

— Ви когось шукаєте?

— Я прийшла перевірити покої його величності.

— Як передбачливо.

У його голосі не було прямого докору, проте я почувалася так, ніби мене спіймали на чомусь недозволеному.

— Я не знала, що ви тут, мілорде.

— Тепер знаєте.

Він трохи відступив, звільняючи прохід.

— Його величність може прийняти вас. Якщо, звісно, ви не маєте важливіших справ.

Я вклонилася і увійшла до кабінету.

І вперше побачила короля Нітари зблизька.