03:00. Індія. Велика конференц–зала.

Комп'ютерники вже налагодили зв'язок із ретрансляторами. Кола накреслені по всій планеті. Залишилось лише вставити повідомлення, записане на диктофон.

– Готовність номер один. За п'ять хвилин запускаємо наше послання для людства. Нехай нам допомагають Вищі сили! – сказав шрі Барберіні.

– Ви ж казали, що ми маємо ще цілий день, чи не так? – Запитав чоловік, повністю одягнений у чорне.

– Казав, але події змушують нас поспішати. Хіба ви не чули про спробу нападу на групу техніків? Я щось не пригадую Вашого імені, вибачте, – стурбовано і з побоюванням дивився на людину голова саміту.

– Мене звуть Майкл Сміт і я думаю, що Вам не варто цього робити, – спокійним тоном сказав чоловік, дістаючи пістолет і цілячись у голову Марко Барберіні.

Піднялася паніка. Мафіозний клан не розгубився і вирішив діяти за ситуацією, діставши зброю та направивши у бік голови саміту. Тепер шрі Барберіні був під прицілом більше дюжини чоловік.

– Чи розумієте Ви, містере Барберіні, що робите? Люди, які могли підірвати два континенти, не залишивши жодної вцілілої будівлі, бо побачили загрозу з нашого боку, вже не зможуть змінитись, перепрограмуватися чи як Ви це називаєте? Ах, стати спокійними милими чоловічками, які об'єднаються та перестануть сваритися. Ви вирішили, що, як і раніше, зможете з тіні керувати світом? Часи Вашої «таємної влади» минули, зрозумійте це нарешті, – сказав американець.

– Чого Ви хочете, Сміте? – вкрадливо спитав голова саміту.

– Я хочу, щоб усі ви дали спокій планеті. Ми самі якось і без вас розберемося. Я даю вам день на те, щоб забратися з цієї мерзенної Індії та перебратися до Америки. Після – Ви почуєте, якщо звичайно будете ще живі, звуки вибухів десь далеко. Кров за кров. Зуб за зуб. Євразія за Америку, – із глузуванням продовжував Майкл Сміт.

– Не смій називати Індію мерзенною, жалюгідний психопат, – сказав Бренсон з гіркотою в голосі за спиною в американця, приставивши до його скроні пістолет. – Поклади зброю. Ти ще гірший за тих людей, які бомбили Америку. Ти дихаєш злістю і жагою відплати, не бачачи нічого світлого поряд із собою. Поклади зброю!

Подітися Смітові було нікуди, і він відкинув пістолет на мармурову підлогу. Мафіозі відразу притихли, побачивши, що вони теж під прицілом інших членів спілки Бхавіші.

– Хоггарт, у тебе все готове? Запускай! – сказав Бренсон, не відводячи очей від пістолета  американця.

– Приготувалися. До початку запуску послання залишилося 5 секунд! – прокричав Стівен Хоггарт і трохи згодом, перехрестившись, додав: З Богом!

Інфразвук пішов, але зорово нічого не змінилося.

– Спробуй ще раз, Стіве. Тільки зроби більше потужність і підвищ частоту до максимального рівня сприйнятливості людьми, – прийшовши до тями промовив Марко Барберіні .

– Добре, сер. Спроба номер два. Приготувались. П'ять, чотири, три, два, один ... – не встиг закінчити Хоггарт .

бум. На екранах була видна потужна хвиля, що захльостує планету. Мовчання. Тиша…

Першою думкою Марко Барберіні була думка про те, що він має щось сказати.

– Хай буде з нами Сана! – Сказав він, склавши два пальці разом і вказавши кудись вгору.

Усі присутні, включаючи американця та Вільяма Бренсона, повторили його дії. Союз Бхавіші почав уславлювати Нову Силу, яку поки що до кінця не усвідомив…