Біглий

Річковий Юрій Іванович був молодий хлопець 27 річного віку, з малку займався спортом та вів активний спосіб життя, в 15 років прийшлось залишити спорт через трагедію. В Юрія загинули батько й мати. Батько Юрія був адвока, мама старший лікар  в Київській лікарні. Загинули дорогою до дому повертаючись з дачного будинку,їхню машину було знайдено розстріляною на трасі Е40 недалеко від с.Мила Київської області.Батьки Юрія загинули на місті від несумісних з життям травм. Весь Київ обговорював трагедію, батько Юрія був відомим та сильним адвокатом в Києві. Всі знали хто це міг замовити вбивство відомого адвоката. Батько Юрія виграв суд над не останніми людьми в Києві, групировка яка займалася наркотичним збутом по всьому Києві, всі наркоторговці закупатися в них. Але суд призначив штраф 1.000.000 гривень і злочинці  залишилися на свободі. Поліція по зрозумілим причинам не змогла знайти причетних до вбивства, справу замяли а невдовзі і закрили. До кінця справи Юрію було вже 18, він був під обікою бабусі та дідуся. В 18 років Юрій мав офіційно мав отримати всю спадщину батьків. Але суд признав покійного батька Юрія корупціонером і відібрали все майно яке було зареєстровано на батька Юрія а згодом на мало бути передане Юрію. Після смерті батьків Юрій закінчив з професійним спортом. Юрій мріяв стати адвокатом як батько та покарати його вбивць, але провалив всі іспити в юридичних закладах. Невдовзі він став тренером молодших дітлахів та декількох старших хлопців. Бабуся з дідусем невдовзі захворіли та він піклувався про них.  3.01.2015: 27 річний юнак який приблиз 20:30  стомлений тихо прямував до дому після додаткових занять з старшими хлопцями, музика в наушниках грала не голосно, але цього достатньо було щоб політати в думках, Юрій підслизнувся на замерзлому тротуарі

-як дістала та влада, нічого для народу- бубнів під ніс собі Юрій витераючи сніг з куртки та рукзяка

 -кращеб під ноги дивився, а не навладу бубнів, ось і не падав би- підстрикательно сказали хлопці проходячи повз

- краще б мовчали поки по пиці не дістали- агресивно сказав Юрій косо переводячи очі на хлопців

-хах дивись Лоха походу діловий тип- промовив хлопець наближаючись в сторону Юрія, приблизившись хлопці стояли сикунди 3   дивлячись одне на одного

-вибачся поки не пошкодував- промовив незнайомець. Юрій явно почув запах алкоголю який виходив вмісті з парою з рота незнайомця прямо в лице Юрію. Юрій розумів що конфлікту без драки не обійтись- і так день не вдався так хоч пару спущу з себе- подумав Юрій і наніс важкий лівою рукою в область печінки, і швидким та різким ударом заїхав по челюсті незнайомцю, той в мить впав з ніг, а так званий друг Льоха, ковзящим бігом накивав п'ятами як тільки побачив ту картину. Юрій стояв ще хвилин 10, але назнайомець так і не підіймався. Юрій вагаючись підійшов до нього та провірив пульс на руці, пюльсу не було чутно, тремтячими руками Юрій почав хпати руки під  куртку в області шеї щоб нащупати пульс, але пульсу не було. Юрій швидко дістав телефон та визвав швидку, з швидкою приїхала вмісті поліція. Юрій без жодних суперечень все обясняв поліцейським, доти карета швидкої допомоги на місці констатувала смерть, рятувати було пізно. Юрія з міста пригоди забрали в поліцію, а через декілька днів назначили суд. Юрій сидівши в камері чекаючи дня суда, підслухав розмов дхов поліцейских після якою немов завмер

- ти чув? Наш новенький накрив чувачка- сказав поліцейсики свому напарнику

- ну? І? Що тут такого-промовив другий

- а знаєш кого він накрив?- сказав поліцейсики

-ну і кого?- вже зацікавлено промовив напарник

- а сина нашого нового генерала Савчук- почувши ці слова Юрій намертво став біля дверей, він знав що це значить і чим закінчиться, Юрій тихо сповз спиною по стіні, як і його холодний пот сповзав по його лиці, в горлі було так сухо немов піска наївся. 9.02.2015: Суд Юрія пройшов не вйого користь даже адвокат не міг зменшити строк. Суд призначив Юрію статтю 115  часть 2 пункт 6 тобто довічне позбавлення волі з комфіскацією майна. Прийшовши в камеру, Юрій в розпачелі сидів і думав що краще було змовчати в той момент, його ще більше бісила не справедливе рішення суду, та привязання йому статі яку він не коїв, його думки перервали відкриті двері камери очікування —прийдеться йти_— подумав Юрій, але в камеру зайшли 4 поліцейських на почали бити Юрія, через декілька сикунд Юрій знепритомнів. Прокинувшись він не зрозумів де він,  і почав дивитися по сторонам

— ооо прокинувся- почув незнайомий голос побитий Юрій

— де я? Хто ви?— Тяшко говорив Юрій

—Лукьяновская тюрьма— сказав голос Юрі підняв голову та зрозумів де він, відразу напроти лішка Юрія на стіні весіло зеркало, він побачив що його лице все в шрамах та розсіченіях, груди та спина боліли що лежати було важко, а ноги ледь ледь були теплі.

Сокамерник який сидів вмісті з Юрієм, був достатньо доброю людиною і казалося що в тюрмі не його місце, за чашкою Юрій розмовляв з своїм сокамерником,це була на перший погляд добра людина, звали його Ігор  йому було 41 рік, в тюрмі Ігор видсидів вже 10 років за вбивство 3 людей, як оказалося пізніше Ігор йшов додому з другом, коли в машину друга заїхала бмв, під час самосуду друг Ігора зробив три вистрілив в кожного з пасажирів бмв, Ігора підставили та засудили не по його вині. Добре побисідувавши і випишчи чаю хлопці лягли спати. Так проходили день за днем Юрія, дні були сумні та хмурі, днем Юрій був сам так як Ігор працював на тюремному заводі, а в вечері вони сиділи вмісті і обговорювали різні теми, Ігор навчав Юрія виробляти різні фігури з хлібу, щоб хоть якось розбавити хмурі будні

—ехх, і подумати не міг колись, що опинюся в такій ситуації— подумав про себе Юрій, мовчки перебираючи та жимаючи вже як пластилін хліб.

3.03.2015: Ранок був як завжди, чутно було охороникив та  звуки важких берців які з шумом проходили по коридору, та повз дверей камери Юрія. Стук в двері

— Встали, лицем к стіні— закричав охоронець по того боку дверей, це була обрана процедура зранку, коли заберали Ігора на роботу