Біг

Вона бігла. Ще було зарано. Сонце встало, та ще не гріло. Все навкруги було зеленим, соковитим. Радувало око. А ще її серце радувала відсутність людей. Село лише прокидалося. Пішоходів було  дуже мало. 

А вона бігла. В звичайних шортах, в футболці з яскравим котиком. Волосся вона зібрала в звичайний хвостик. Лише чубчик трохи падав на очі і мішав. 

Коли пробігала через центральну площу села, то поодинокі люди, що спішили потрапити на ранню маршрутку, здивовано дивилися на неї. Вони немов запитували, чому вона не спить і куди біжить. А їй було вже давно все рівно на такі погляди. Головне, що вона бігла.

Бігла,не поспішаючи, вдихаючи і видихаючи на рахунок свіже повітря.

Це стало для неї вже звичкою - бігати. Дуже рано. Щоб ніхто не бачив, ніхто не коментував, ніхто не оцінював. Колись її дістало, що кожного разу подумки себе питала, а чи правильно вона чинить, чи не будуть її засуджувати, чи що в загалі про неї будуть думати інші. Дістало. І стало в якийсь момент все рівно. Наплювати на думки інших. Вони - не вона. Це її життя. І їй ним розпоряджатися. 

Спочатку був побут. В тому аспекті, що викинула непотріб, винесла на горище речі, які не подобалися, якими давно не користувалася. Переставила меблі, нарізала свіжих квітів і розставила по всіх кімнатах. Потім переглянула одяг. Третину - відразу на горище. Ще якусь частину- на ганчірки. А те, що залишилося, - гарно склала, розвісила на свій смак. Заспокоїлась. Їй дійсно подобалося бачити результат розбору у шафі. 

Далі вирішила знайти себе. І тут стало дійсно важко. Давно ховала в душі свої бажання, хотіння. Звикла вже до цього. Автоматично ставила потреби і бажання рідних на перше місце. А тут... Думала довго. Але поступово віднайшла в собі то спогади, то маленькі речі нагадували щось, то знайшлись нові бажання. Стала малювати. По-простому, з того що було у дітей. Акварелі, гуаш, залишки акрилу. Стало тепліше на душі. 

Потім знайшла стару швейну машинку на горищі. Заржавіла, в пилюці. Почистила, змастила. І стала шити. Спочатку найпростіші маски для обличчя. Вони були актуальні як ніколи. І ціна на них була захмарною. Знайшла і з чого шити, і інструкції в інтернеті. Поступово ознайомилась з машинною вишивкою. Стала продавати знайомим маски також і з вишивкою. І хай вона шила вночі, коли вся сім'я спала, а вона потім не досипала. Але сам факт, що вона робить щось сама і це їй подобається - дуже грів душу і міняв світосприйняття.

Потім стало питання, що хочеться чогось ще. Читання. Звичайних паперових книг. На горищі було чимало книг, які колись давно винесли через ремонт і про них забули. А запах книжки - це окрема тема. Їй завжди подобалось спершу понюхати книгу, потім її розгортати і починати читати. Так вона стала ще виокремлювати пів годинки на читання. Майже щодень. І через деякий час діти стали також брати до рук забуті книги з казками та енциклопедії. 

Але потім вона побачила фільм про спорт та молодь. Звичайний американський старий фільм про старшокласників. Але щось зачепило її в душі. Питання. Чому не я? Що мені заважає ? 

І ось вона вирішила бігати. Це їй було до душі зі шкільних років. 

Ввечері поїхала на велосипеді на сільський стадіон. І після розминки бігала. Але надмірна кількість глядачів дуже била по самооцінці. Адже кожен криво подивлявся в її сторону. Чи то їй самій так здавалося. І кожного разу хтось критикував її. То стара вона для спорту  (а їй лише тридцять!), то товста вона тому і бігає щоб схуднути, то одяг у неї не спортивний зовсім, то вона не правильно бігає. 

Тому вона стала менше бігати, та й не кожен день.

Але в якийсь момент її перемкнуло. Чому це вона неправильна? А якщо і так, то що з того їм всім? Хто всім давав право її критикувати? Вона бігає тому що хоче. І крапка.

Ось після цього вона стала бігати рано вранці, коли тільки сонце піднялося, коли всі ще сплять. Бігала через все село, кожного разу змінюючи маршрут. При цьому вона просто кайфувала.  Від тиші навкруги, від самотності, від свіжого повітря, від краси природи навкруги. І всі неприємності, погані думки, негаразди - все відходило на задній план. В ці моменти вона просто бігала. Іноді вона вмикала улюблені пісні, вставляла в вуха навушники і бігала під улюблені мелодії. Це її надихало, давало наснаги долати різні негаразди, позитивно настроювало на цілий день. 

Ніхто її не розумів. Але для неї це стало неважливим. Головне - вона знайшла себе. І вона бігала.