Частина третя.Все дивніше і дивніше

Круглими очима я дивився на криваво-червоні портали,що почали з’являтися по всій території казино. ,, Що за,а-а-а…’’ закричав якийсь орк справа від мене, після того, як його ногу обхопило гігантське щупальце і відірвавши від землі кулею понесло у один із цих самих злощасних порталів. Останньою у ньому зникла його рука, яка намарно намагалася за щось учепитися. Здавалося, що мої вуха іще досі чують крик цього бідолаги, коли одразу ж два тентакля рвонули до мене. На одних рефлексах я зміг уникнути першого із них перекатом вправо, другий ж пропустив у себе над головою. Це було близько.

І як же це має називатися поясніть мені будь ласка шановні і довбануті розраби.

- Ей! адміни безголові!Чуєте! Ви забули нас про початок івенту попередити! Як це ідіоти має називатися скажіть мені будь ласка! – в пустоту кричав я. Якщо це івент то хтось із їхньої братії тут точно має бути. А те,що тут і в правду щось такого типу навіть сумнівів не залишається.

Треба виходити з цієї вакханалії якнайшвидше. Я не збираюся брати участь у незрозуміло чому, коли про це навіть не попередили.

І тут мені реально стало страшно, кнопка ,,вихід’’ не відображалася в моєму інтерфейсі. Якщо це баг і його не полагодять протягом двадцяти годин моє тіло, яке зараз знаходиться в капсулі просто загине. Стоп, а раптом це наглядачі обідилися і просто так жартують наді мною. Коміки блін.

- Вибачте шановна адміністрація, щодо ,,безголових’’ і ,,ідіотів’’ я дещо погарячкувався.- прийшлося видавити мені із себе,бо логіка підказувала,що саме дані слова якраз і можуть спрацювати - ви ж не ображаєтесь на мене правда?-Мовчання,як відомо означає згоду- Ну тоді не могли б ви мені повернули функцію ,,вихід ‘’ ? Що скажете?

Почекавши ще кілька секунд,і не почувши ніяких голосів, і не побачивши ніяких змін, я чимдуж побіг до виходу. Ухилився від ще одного щупальця, яке виповзло мовби ні звідки, і не збавляючи темпу рвонув далі.

Позаді в десятки глоток кричали гравці.

У тому, що це якась неполадка я зараз був упевнений так само сильно, як і до цього в теорію з не проголошеним івентом. Та що ж це таке, слід по скоріше вибиратися з цього місця. Потім попросити когось вийти з гри і написати в тех.підтримку, а там вони уже з усім розберуться і полагодять тут все. Справа десяти хвилин – подумки заспокоював я сам себе – немає за що хвилюватися. Про те ,що це якийсь глобальний баг, і по цілому Альгорі у всіх гравців могла відключитися дана функція, мені навіть думати не хотілось.

один портал появився зліва від мене. Стрибок, і ще одна рука-тентакль проходить в кількох сантиметрах нижче моєї ноги. Не встигнувши приземлитися роблю сальто вправо, кувирок вліво і останній стрибок, що розділяє мене на шляху до виходу, і тут на місці, де я мав би приземлитися виникає сірий портал. Ще секунда і я лечу всередину нього.

***

А-а-а. Я різко присів,і помітив, що знаходжуся у себе вдома, на власному ліжку. Красива дівчина із зеленими очима та риже-вогняним волоссям дивилася на мене.

Фух, це був всього лиш сон. От до чого вже допрацювався. Сьогодні ж піду у відпуск і плювати, хто що скаже.

- Андре Павлович – прозвучав за моєю спиною невпевнений голос. Та що ж це таке, невже вдруге.

- Феліса ти…- не встиг закінчити я, бо розвернувшись моїм очам постала жахлива картина, те що зараз дивилося на мене точно не було моєю секретаршею, та й людиною в цілому. Більш за все істота нагадувала оживший кусок м’яса, який акуратно відділили від шкіри і замінили його кров якоюсь жовтою рідиною, що просто таки норовила привернути до себе мій погляд, біжучи тільки їй самій відомими маршрутами по артеріях в середині потвори. Бр-р, від побаченого мені зробилося одночасно і гидко,і страшно.

- Вибачте Андре Павлович. Цього більше не повториться – сказав мені усміхнений монстр. Жахлива картина,якщо чесно.

Так спокійно, це не може бути насправді, а значить зараз це все лише звичайний кошмар. Намагався я сам собі доказати цю звичайну істину.

-Р-р-р- Голова в минулому красивої зеленоокої дівчини зависла наді мною, хоча в даний момент це був просто череп із червоними очима-рубінами.

І тут зі мною дальше сталося таке,чого мені зовсім не доводилося від себе очікувати.

Ха-ха-ха- розсміявся я – воно хотіло мене налякати, хіба ж це не мило?-Чомусь в той момент це здавалося справді смішним- Уті-путі ходи но сюди.

Одним точним ударом руки крошу податливу кістку і нащупавши мозок, обриваючи нерви-канати витягаю його. Далі переводжу свій погляд на оживший кусок м’яса, що очманівшими очима дивиться на мене.

- Тобі уже не весело?- з награним здивуванням і сумом запитую я – щось ти швидко здалося. Де твій бойовий дух? Невже навіть не спробуєш помститися за свого товариша, павшого в нерівному бою?

Підвожусь на ноги і за власним бажанням переношуся за спину істоті, після чого кладу свою руку на її плече.

Та що ж це зі мною таке, куди за кілька секунд устигли зникнути мої страх і огида, і чому в даний момент я відчуваю тільки радість і весілля. А хіба це зараз важливо я ж просто у звичайному сні та й все.

Це були мої останні думки перед тим, як провалитися в забуття.