Розділ 44: Загустіння чорних фарб

Колеса заїхали на бордюр. Пішоходи почали з криками робігатись в різні боки. Кермо дизельмашини покручувалось то в ліво, то в право, залежно від нахилу нерівномірного маршруту. Всередині нікого не було. Її розігнали до максимуму та запустили в одне конкретне місце.

Бампер розбив панорамне ростове вікно. Височенне скло розкололось на дрібні частинки. Збиваючи меблі та тих, хто не встиг відскочити, дизельмашина неслась прямо в стіну. Зіткнення відбилось у вухах гуркотом. Удар одразу зупинив її, хоча цегла трохи обвалилась. Праве переднє колесо відірвалось, з-під капоту вирвалось полум'я.

- Що це за хрінь? - прокричав хтось із-за столу.

- Якого біса?

Всього через мить дизельмашина вибухнула. Півбудівлі рознесло вщент. Вибухова хвиля повибивала вікна у цілого квартала. Земля здригнулась. Загуділа автоматична вулична сирена, що сповіщувала про пожежу.

Густа хмара пилу та диму обволокла вулицю. З різних сторін доносились болісні голоси, кашель людей та тріск тієї будівлі, вона продовжувалась обрушуватись. В міста стався спланований теракт.

***

Коронери Рейхольм та Фінстах їхали до місця вибуху разом. Попереду них ще одна дизельмашина із криміналістами. Силові оперативники вже були на місці та перекрили вулицю.

Кермуючи однією рукою, Рейхольм витяг цигарку та підкурив. Із радіо доносились новини:"Сьогодні о дев'ятій ранку на межі південного району, в двух кілометрах від нового пропускного пункту, стався потужний вибух. Поліція поки не дає коментарів. Деякі громадські діячі пояснюють це підвищеним напруженням, у зв'язку з новими правилами пропускного контролю. Транспортні вузли вже другий тиждень майже заморожені. Пропуск вантажних машин настільки сповільнився, що біля КПП №3 з'являються протестанти".

- Думаєш, це якось пов'язано? - спитав Фінстах.

Рейхольм зробив глибоку тягу та випустив дим у вікно.

- Можливо. Не хочу поки що робити здогадок.

- Я думав, комісар нас всіх повбиває. Бачив, який він був сердитий?

- Хрін його знає. До мене він завжди так ставився.

Фінстах поправив куртку під спинкою сидіння.

- Та він козляра. От і все.

- Ти тільки при ньому такого не кажи, - Рейхольм викинув сигарету у вікно. - В нього дуже чутка натура.

- В пекло його. Старий маразматик. В нього від хабарів вже стелю зірвало.

Рейхольм засміявся.

- То ти так кажеш, бо заздриш йому. Всі ми хочемо, щоб нам хоч раз зірвало стелю. Це природньо.

- Ні, я чесна людина, - обурився Фінстах.

- Та боже, я жартую. Не заморочуйся.

Колеса почали наїжджати на осколки цегли, шматки комунікаційних кабелів та труб. Пил вже осів, але хвіст диму все ще здіймався до неба. Його видно було майже з любого кінця міста.

Службова дизельмашина зупинилась. Коронери вийшли із салону та ступили на засипаний будсміттям асфальт. В повітрі стояв в'язкий та колючий запах гару. Рейхольм витяг із кишені шкіряні рукавички та вдягнув їх. Тим часом Фінстах дістав із салону два респіратори: один вдягнув сам, інший дав напарнику. Старий перетягнув резинку до потилиці та притулив маску до нижньої частини обличчя.

Озброєні форсери стояли вздовж всієї огорожі, не даючи стороннім підійти до місця вибуху. Криміналісти вже робили огляд будівлі та залишків дизельмашини. Її розгорнутий корпус був повністю чорний, притрушений сажею.

- Дебело бахнуло, - заговорив Рейхольм, заходячи у вирву. - Я думав, буде не так жахливо. А виявилось, що залишилась лише одна бідолашна стіна.

- Бачите, як багажник роздовбало? - показав пальцем один із криміналістів. - Схоже, саме тут була вибухова речовина.

- На що це схоже? - запитав Фінстах.

- Ну... є кілька варіантів, але потрібно взяти пробу сажі в лабораторію. Вона зможе сказати набагато більше. Ми тут з мужиками вже обговорили і... поки згоди між нами немає. Вони гадають, що це гексоген, або аміачна селітра з дизелем, яка була в гіпотетичній бочці. Я так не думаю. Від бочки повинні були залишитись хоч якісь уламки. Гексоген тут вірогідніше, але в мене також є сумніви.

Рейхольм схилився над знищеною автівкою та провів по ній пальцем. На коричневій рукавичці залишився чорний слід. Під шаром сажі, на поплавленому металі була дуже пласка та блискуча поверхня.

- Скажіть тоді свою версію, - попросив Рейхольм.

- Я думаю... це поки не точно, але мені здається, що той, хто розніс цю будівлю, використовував октанітрокубан. Це... молекула з дуже щільною кубічною структурою із вуглецю. При детонації, вона випускає колосальну кількість енергії. Навіть невеликої бомби в цьому багажнику вистачило б, щоб створити весь цей погром.

Потім криміналіст вказав на протертий слід від пальця коронера.

- Бачите ось це? - продовжив він. - Як гладко... мені здається, це воно.

- Якісь ще признаки? - уточнив Рейхольм.

- До отримання результатів аналізів, мені важко щось додати. Погляньте, руйнування надто хаотичні. У будинка був рихлий фундамент. Гадаю, років через п'ять, він й без вибуху пішов би під землю.

Фінстах кивнув.

- Так, все що знаходиться на межі з південним районом давно потребує реконструкції. В мене брат працює в місцевих офісах. Багато споруд в аварійному стані.

- Щось мені підказує, - сказав Рейхольм, - що дуже скоро нашому меру доведеться не солодко. Ох і пополоскають йому мізки за все це.

Коронер озирнувся. Офісний район справді виглядав дуже бідно. Попри великий потік контрабанди із південного району, гроші сюди не доходили ніколи. Вони спокійно пролітали повз, прямо в кишені до західного та північного районів. Кордон - дуже старе місто, і південно-східні його частини(від річки), колись були більш дорогими та престижними. Все через сусідство із трасою на астеропорт. Але після знищення Омніархів, розподіл ресурсів змінився. За кілька десятиліть, цей район став дуже криміналізованим, дуже нестабільним.

Рейхольм сам колись жив в південному районі. Ще до служби. Йому ще тоді тут не подобалось, а тепер він навіть не хотів згадувати про те життя.