Розділ 28: Не критично

Жадібно ковтаючи повітря, Біті біг до таємного сховища Морана. Занурившись в свої думки, він забув про одну дуже важливу деталь. Той чолов'яга, Бурий Ведмідь, все ще був зв'язаний у підвалі. Він там вже був довго, без нагляду. Міг втекти. Біті не міг навіть приблизно побудувати алгоритм дій на цей випадок. Сподівався зустріти полоненого на колишньому місці.

Поспіхом відчинивши двері, Біті помчав по сходах вниз. Готовий був набити морду негіднику, якщо той вичудив щось дивне. Лють пульсувала у скронях.

Біті влетів у темне приміщення. Стілець пустий, поруч розірвана мотузка. Бурий Ведмідь зник. Біті мов хижак почав мотати головою. Розмахував прицільним поглядом в кожний закуток. І раптом заспокоївся. Наполовину заспокоївся.

Чоловік намагався пролізти в сусідню кімнату крізь діру в стіні. Там було надто тісно для людини. Схоже було, що він застряг. Лівий бік живота розпорола викручена всередині стіни арматура. Проколола артерію. Бідолаха стік кров'ю.

- Ідіот, - прошепотів Біті.

Раптово задзвонив його комунофон. Він знав, хто це. Суд повинен був початись вже через годину. Затримуватись було небезпечно для чистоти справи, але ситуація виявилась невідкладною. Біті так сильно сюди спішив, що не старався навіть приховати свій маршрут. Йому залишалось тільки вірити, що ніхто за ним не прослідкував.

- Слухаю, - взяв слухавку Біті.

- Це я, Клаора. Де тебе носить? Ми вже всі зібрались? Навіть судді вже тут.

- Зараз буду. Трохи затримався. Невідкладна справа.

- Я думала, немає нічого невідкладнішого, ніж цей клятий суд? Ти ж сам все це заварив. Що відбувається, Біті?

Він обперся спиною об стіну.

- Все нормально. Довірся мені.

- Я стараюсь. Не підведи нас, - голос Клаори став занепокоєним. - Коли ти точно приїдеш? "Скоро" мене не влаштовує.

Біті поглянув на покійника та приблизно оцінив, скільки він буде з ним возитись. Головною проблемою було те, що той застряг в стіні. Роздуте тіло закупорило собою діру. Просто так не витягнеш.

- Двадцять хвилин, - відповів Біті. - Дай мені двадцять.

- Добре. І не вздумай запізнитись навіть на хвилину. Я в тобі сильно розчаруюсь.

Поклавши слухавку, Біті закотив рукава сорочки. Двадцять хвилин було катастрофічно мало, але він і не збирався зробити тут все надто чисто. Ніколи було все вимивати.

Руки вчепились в спину мертвого та спробували проштовхнути його вперед - марно. Потім в хід пішли ноги. Біті штовхав його черевиками і це вже була більш вдала спроба. Розірвавши далі живота покійнику, він все ж проштовхнув його в іншу кімнату по той бік. Там було темно, а вихід забитий дошками з протилежного боку.

Слідом в ту дірку Біті позакидав мотузку та стілець. Щоб не кидалось все це в очі, він затулив розлом гнилою шафою.

На підлозі залишились криваві плями. Витягати швабру часу не було. З кожною секундою вибір можливостей у Біті звужувався до все більш поспішних та абсурдних.

Взявши лопату, він зачерпнув кілька разів бруд та пил, що валявся довкола, та незграбно закидав усі плями. Потім притоптав усе підошвою, щоб зробити вигляд, наче так воно й було.

Поглянув на годинник - нормально. Залишалось ще дванадцять хвилин. Але доїхати за такий відрізок до адміністративного району міста було майже неможливо. Біті швидко пошкодував, що назвав настільки малий відрізок. Тепер, щоб не підвести Клаору йому потрібно було гнати на повну.

Він летів по забитих трафіком вулицях і сердито оминав та обганяв всіх, хто опинявся на шляху. Стопа не злазила з педалі газу.

***

В залі засідань збиралися люди. Активний галас повнив приміщення. Клаора Торен, як представниця компанії Еко-транс товклась там вже більше години. Розмовляючи із присяжними та суддями, збирала до купи уявлення про те, що повинно було сьогодні статись, які могли вилізти підводні камені та потенційні результати.

Це було одне з чотирьох засідань проти Торон-Транс. Сьогодні судили виключно Ренгарда Нолгана. Потім протягом місяця будуть йти розглядання роботи всієї компанії з серйозними штрафами та обмеженнями. Деякі аналітики прогнозували повне закриття Торон-Транс, але Клаора дізналась від судової комісії, що це малоймовірно. Конгломерат Торон мав більше сорока філіалів в системі Селена та охоплював неймовірний масштаб комерційного активізму. Максимум пошкоджень міг отримати лише керуючий офіс на Сорон-Селена.

- Піджачки затрусились, - сказав Леон Лєоре, дивлячись на представників Торон-Транс.

- Ще тиждень тому вони думали, що на їх місці будемо ми, - додала Клаора. - Доля непередбачувана.

Позаду них непомітно виріс Біті. Встиг до початку суду.

- Це неправда, - заговорив він, - доля дуже передбачувана, якщо ти знаєш, як її підкорити. Ми самі розчавили цих вилупків.

- Ти встиг, - посміхнулась Клаора. - Я вже думала витягати ременя, збиралась потім випороти тебе.

- Не цього разу.

Біті оглянув зал. Судячи з виразів обличь, тут було зовсім не весело. Похмурі представники та прокуратура, адвокатський відділ - всі наче боялись початку суду мов бійки. Так і було, це бійка. Дуже жорстока. І Біті вже приготував власні кулаки. На боці Торон-Транс було одразу чотири адвокати. Старший прокурор Херміхан та його молодший помічник повинні були боротись з ними всіма в нерівному зіткненні. Біті вже морально готував себе. Уявляв, як встане пліч-о-пліч з ними та розіб'є захисну тактику ворога.

Судовий процес в Часовій Коаліції був організований у вигляді двох раундів слухання, під час яких присяжні голосували, натискаючи клавіші в розподільній машині. У двох суддів весь час перед обличчям були дисплеї, які показували розподіл голосів присяжних. Так вони могли в реальному часі відслідковувати їх актуальну реакцію. Після закінчення другого раунду, судді оголошували перерву. В цю мить вплинути на результат ззовні було вже неможливо. Вони проводили закрите обговорення. Далі, зібравши всіх, судді оголошували вирок.