Розділ 23: Спротив заради виживання

Двері рідного дому викликали відчуття огиди. Біті намагався зібратись з думками, щоб вибити з голови те, що він побачив у школі. Нічого не виходило. Треба було якось викрутити цю ситуацію собі на користь, хоча він ніяк не міг усвідомити, що саме для цього можна було зробити.

Маніпулювати дітьми? Але як? Що саме можна такого їм сказати? Біті почав прокручувати варіанти обманів. Будь яка якісна маніпуляція складалась в першу чергу з тотального самоконтролю. Але коли справа доходила до сім'ї, Біті завжди втрачав цей контроль. Його легко збивало на зайві емоції.

Він пройшов крізь дверний отвір та опинився всередині. Анна ще не повернулась з роботи. Сьогодні був один з тих рідкісних днів, коли її не було вдома. Зручна можливість присісти дітям на вуха, щоб вона не втручалась.

Біті зайшов у вітальню. Нола розляглась на дивані та читала якусь книжку. Батькові було зовсім не цікаво, що саме. Головне, що вона була поруч, як і Сара. Та налаштовувала гітару - нещодавно замінила струни на нові.

- Ох... привіт, діти, - подав голос батько.

- Ага, - відповіла Сара, навіть не підводячи очей.

Нола ж не відреагувала зовсім ніяк.

- А ви чули, що Сеймос Нолган, ваш товариш, був спійманий з наркотиками? - Біті почав вигадувати на ходу.

- Вкотре? - спитала Сара.

Така реакція посунула впевненість Біті. Він цього не очікував. Те, що повинно було стати хитрим наклепом, виявилось для них буденністю. Тяжко. Але через секунду Біті усвідомив, що може цим скористатись. Значить, йому навіть не доведеться брехати.

- І як ви оце з ним водитесь? Він небезпечний.

Нола мовчки читала, не відводячи погляду від книги.

- З яких це пір тебе парять такі речі? - здивувалась Сара.

Виправдане питання.

- Я хвилююсь за вас! - відповів батько.

Нола закрила книжку та відклала її на шухляду. По ній було видно, що вона конкретно невдоволена цією розмовою. Зазвичай, вона ніколи не сперечалась із батьком, але саме в цю мить щось змінилось.

- А коли ти нас із Сіораном закрив у підвалі на два дні, ти також хвилювався за нас? - стримано заговорила Нола. Боялась його спровокувати.

- Це не одне й теж...

- А що це? - сердито підняла погляд Сара. - Я не знала про цю історію.

Біті відчув себе ніяково. Йому не хотілось лізти в цю тему. Чотири роки тому він втік з дому на кілька днів заради однієї п'яної авантюри. І накричавши на дітей, закрив їх у підвалі. Анна разом із Алоном та Сарою тоді були у матері і не знали про це. А малі побоялись тоді зізнатись, тому ця незручна подія до цієї миті залишалась таємницею.

- У мене тоді був складний період. Достатньо складний, щоб зараз я усвідомлював, що вам не слід дружити з такими покидьками як Сеймос.

- Тату, - зітхнула Сара, - я знаю його вже давно. В нього запальний характер, але він хороший хлопець.

- Всі вони такими здаються.

- По собі судиш? - тяжко дихаючи накинулась Нола.

Її переповнювала тревога, але через те, що поруч старша сестра, вона почувалась спокійніше і могла дозволити собі такий тон. Вони обидві відразу розкусили його гнилі наміри.

- Ой, та годі вам! - відмахнувся Біті. - Ви ще молоді і вам клепки не вистачає допетрати, що цей висерок вам мізки запудрив!

- Боже... як завжди, - закотила очі Сара.

- Не сперечайся зі мною!

- Або що? Кинеш по мені тарілкою?

Лють просочилась на обличчя Біті. Він весь почервонів. Зціпивши зуби, йому довелось піти у свою кімнату. Процідивши під носа:"Зараза", він зрозумів, що його затія не те що провалилась, а навіть завдала нової шкоди.

***

Чоловік в розірваних штанях біг повз провулки. Перестрибував через паркани, мчався мов вітер. За спиною висіла сумка з краденими платиновими поршнями. Його вже не перший тиждень висліджувала поліція, але саме в цей день вдача цього чоловіка закінчилась остаточно.

Оперативна група знайшла його таємну квартиру та завітала якраз невчасно для нього. Вистрибуючи з вікна, він порвав собі штани, тому довелось тікати в такому не дуже естетичному вигляді.

За наступним поворотом чоловік зустрівся з кулаком. Міцний удар збив його з ніг. Впавши спиною на забиту металом сумку, він застогнав від болю. Встати більше не виходило - сильно забився. Форсер-патрульний, який виписав йому свій жорсткий удар, встав над ним горою.

- Добігався, - сказав він крізь шолом.

Слідом нагнали їх і інші поліцейські. Коронер Рейхольм вперся руками в коліна. Краплі поту падали з його лоба. Сорочка прилипла до спини. Так інтенсивно бігати в його віці було вже зовсім не корисно для здоров'я.

- Ото мене помотало, - протягнув Рейхольм.

- Нічого, ми спіймали його.

Коронер встав над скрученим від болю злочинцем та посміхнувся.

- Більше ти нікуди від нас не дінешся.

- Та пішли ви, сволоти! - прогарчав втікач. - Не даєте бідним людям заробляти на життя!

- Якби ти не вів себе як сука, тебе б і не виперли з компанії. А тепер... доведеться пожинати плоди своїх рішень.

Наручники замкнулись на його зап'ястях. Злочинця підняли за плечі та поволокли в службовий фургон. Рейхольм витяг з кишені платочок та протер стомлене лице. Відразу стало легше. Селена сліпила очі, тому він витяг з кишені захисні окуляри.

Почулись чиїсь кроки. З вулиці до нього підійшов чоловік в костюмі. Коронер уважно оглянув його та впізнав - це був Ренгард Нолган. Його відділок був добре знайомий з цією людиною. Компанія Торон-Транс частенько робила запити в поліцію, тому з її робітниками доводилось часто перетинатись. Рейхольм тримав в голові, що цей чоловік точить зуба на Біті, тому очікував все, що завгодно.

- Що вам треба? - спитав коронер.

- Доброго дня, - привітався Ренгард. - В мене до вас приватна розмова.

- Ну... говоріть прямо зараз. Я готовий.

Ренгард налаштувався на серйозний тон. Поправив піджак та почав:

- Я знаю, що ви у теплих стосунках із Біті Брейкером і... можливо навіть в курсі, які темні махінації робить його компанія.