Розділ 19: Зіткнення інтересів

Повз рядів зі столами ходили люди в білих піджаках та темних окулярах. Вони стягували з кожного робочого місця всі документи та пакували їх в коробки. Всіх співробітників вивели в окреме приміщення та по черзі допитували. Шквал питань сипався водоспадом.

Дивлячись на весь цей безлад Біті навіть не знав, що йому думати. Він щойно прийшов на роботу а тут все перевернене з ніг на голову.

- Ви Біті Брейкер? - спитав чоловік в білому піджаку.

- Е-е... так, а що сталось?

- Нічого критичного. Просто перевірка компанії. Пройдіть в той кабінет до ваших колег.

Що це ще була за перевірка? Ще вчора його компанія була абсолютно чистою, з юридичної точки зору. Всі хвости, здавалось, були закопані. А тепер виявилось, що комісія по корпоративному регулюванню завітала із суворим візитом.

Прямуючи до кабінету, де вже сиділи Леон, Мері та Леопольд, Біті обмірковував, що могло статись. Це виглядало як якась підстава. Чи може він справді десь допустив помилку та не затер сліди?

Біті сів на стілець поруч з колегами. Всі вони були розміщені одним довгим рядом під стіною, від одного краю кабінету до іншого. Два спалахи фотоапарату врізались в очі.

- Це для звітності, - сказав фотограф та прибрав штатив.

Навпроти співробітників компанії стояв стіл, де три людини із комісії вели допит з перехресними питаннями.

- Пане Брейкере, - заговорив повний чоловік, - ваш професійно-податковий лист вичерпав свій строк. Ви не замітили цього?

- Я... не встиг його оновити.

- Ви розумієте, що без нього ваші повноваження обмежуються виключно консультаційним полем? Зараз вам не можна займатись повноцінно своєю роботою арбітранта.

- Та я ще й не встиг приступити до великих справ.

Повний чоловік гортав папку на столі. Його око зачепилось за якісь рядки. Біті не знав, що того зацікавило, але йому вже було неприємно.

- До речі про великі справи... За останній тиждень, Еко-транс допустили чотирнадцять звітних помилок щодо завершених угод по логістиці. Транспортування синього мастила із Галано-Бонера в Вісто-Порта повинно бути заморожено.

В розмову втрутився Леон.

- Це не наша помилка. Служба оцінки якості затримала свою експертизу через сильний шторм на планеті.

- І ви повинні були знати про це, - підняв підборіддя чоловік, - та внести правку в форму заповнення.

Наступні дві години їх жорстко полоскати за все, що тільки можна. Але попри первинне обурення, Біті заспокоївся. Комісія натрапила поки що тільки на дрібниці. Самі серйозні махінації вони поки не знайшли. І це було добре, хоча радіти він не збирався.

Коли "білі піджачки" покинули офіс, Біті розсівся в кабінеті Клаори, склавши ногу на ногу. Схрестив руки та перебирав в голові варіанти, хто міг за цим стояти.

- Я просто не розумію, як це сталось! - ходила з боку в бік знервовано Клаора.

- Заспокойся, це просто лякалка для дітлахів, - сказав Біті. - Нам лише треба дізнатись, хто це підлаштував і поговорити з ним.

Клаора різко зупинилась.

- Що? Та ми й так знаємо, хто це зробив. Ренгард Нолган - клятий активіст Торон-Транс. Він вчепився в нас мертвою хваткою. На горі кажуть, що він хоче нас повністю закрити. В нього на руках компромату зібралось за цілі роки. Так що цими, як ти кажеш, "лякалками" він точно не обійдеться.

Ім'я ворога одразу викарбувалось в голові Біті. Він помістив його всередину мішені та готовий був подумки стріляти. Але звідки він взявся та чому в нього такі жорсткі мотиви? Зазвичай, активісти-менеджери в компаніях, що займаються продажею логістичних даних та розслідуваннями, рідко коли буквально топлять когось. Ця агресія була раптовою і незрозумілою.

- Сучий син, - процідив Біті.

- А я про що? Він з нас всі соки повипиває!

- Ні, я зупиню його.

Клаора одразу замовкла. Її брови здивовано піднялись. Через пару секунд з неї посипався гучний сміх.

- Що ти таке верзеш, Біті? Ти не головоріз якийсь.

- Та я й не збираюсь на нього нападати буквально. Це просто дурненький хитрий щур, який гадає, що розумніше за всіх. Треба показати йому, що ми також не з лайна ліплені.

- Ого, Великий Махінатор Біті Брейкер знову вийшов на полювання! Ні! Цього разу твої трюки не спрацюють. Комісія буде товкти нас писками в калюжі, доки ми не захлинемось.

Біті розстебнув піджак. Думки про чергову корпоративну колотнечу перегріли його. Рука попустила краватку.

- Ну а я й не буду працювати сам, - сказав він. - Ми разом все зробимо.

- І який же в тебе план? - Клаора присіла за стіл, втомилась витоптувати підлогу.

- Скинемо ту срань з транспортуванням синього мастила на дев'ятий поверх. Хай ті лежні трохи поворушаться. Вони залатають всі дірки в документах. Далі, ми на два тижні закриємо всі угоди, які зараз знаходяться на розгляданні.

Клаора невдоволено хмикнула.

- Біті, якщо ми це зробимо, можна сказати, що ми розписались на своїх гріхах. Комісія одразу побачить, що ми від них щось ховаємо.

- Ні, - посміхнувся Біті, - скинемо нашим вантажним фірмам прохання здати комісії всю їх звітність в трьох копіях. Так вони зрозуміють, що ми справді переймаємось про чистоту власної роботи. Тим паче, що саме в там у нас немає жодних косяків.

Пропозиція прозвучала розумно. Клаора розуміла, що це був один з небагатьох мирних варіантів закінчити цей конфлікт. Але навіть якщо комісія залишить Еко-транс, було очевидно, що сам Ренгард Нолган здаватись не буде. І його не вийде обманути якимись дешевими бюрократичними трюками.

І ось це вже було те, що Біті збирався взяти на себе. В його голові вже складався план, як позбавитись від Нолгана. Все повинно пройти обережно, без жодних слідів. Але спочатку потрібно було вивчити ворога, дізнатись про його слабкі сторони. Біті стиснув руки в кулаки, він був готовий до нового протистояння.

***

Обережно підійшовши до столу, офіціант поклав спочатку одну страву, потім другу. Кинувши гостям ввічливу вимушену посмішку, він сказав: