Розділ 17: Право на нормальне життя

Акт 2.

Дзвін будильника врізався у свідомість мов грім. Ренгард Нолган машинально розплющив очі, встав, розім'яв плечі та пішов до ванної кімнати.

Гаряча вода плеснулась в обличчя. Пар повільно прилипав до дзеркала, поки чоловік голив щетину. Кожен його рух був точним та швидким. Поки одна рука керувала станком для гоління, друга робила замітки на рожевій серветці.

Одразу, доки лінь не охопила розум, Ренгард швидко записував всі плани на день, детально розкладаючи пронумеровані параграфи на кілька пунктів. Він любив все ретельно структурувати. Порядок мав особливе значення в його житті.

Вийшовши з ванної, Ренгард побачив дружину, яка займалась ранковою зарядкою біля вікна. Леонора завжди вставала раніше нього та мала більш сувору дисципліну. Власне, весь його режим роботи був просто копіюванням її стилю. Він захоплювався нею та надихався. Леонора була коханням всього його життя, навіть попри її складне становище.

Закінчивши вправу, вона повернулась до чоловіка та почала жестикулювати:"Ти заміряв пульс?" Ренгард також відповів жестами:"Все в нормі. Сьогодні мій рівень стресу не буде високо підійматись".

Леонора в підлітковому віці втратила слух через сильну контузію. В її рідному місті стався вибух природнього газу, який знищив електростанцію та забрав з собою життя тисяч людей. С тих пір вона дуже серйозно почала ставитись до свого здоров'я та здоров'я близьких.

Дружина Ренгарда знову почала складати пальці в слова:"Ти ж сьогодні збираєшся чавити ту гнилу компанію. Сумніваюсь, що твій стрес не буде підвищуватись. Ти в мене дуже вразливий". Він засміявся та відповів:"У мене є з собою таблетки, можеш не перейматись".

Міжсистемна мова жестів була одночасно простим та універсальним засобом спілкування. Для зручності в неї було два типи передачі інформації: словесний(коли певні жести та рухи кистей означали цілі слова) та літерний (коли руки притискались зап'ястями, а вигин пальців збирався в літери). Це дозволяло як швидко говорити загальні фрази, так і описувати конкретні об'єкти або людей.

Ренгард вийшов на кухню, де його вже чекали харчові бокси наповнені обідом. Дружина дуже ретельно підбирала його раціон і не дозволяла їсти в місцевих їдальнях, тому власноруч щодня готувала для нього їжу на роботу.

- А де цей малий? - оглянувся Ренгард.

Син вже повинен був прокинутись та збиратись в школу. Так вийшло, що він не сильно розділяв суворий режим своїх батьків, тому довго спав. Батько насупився та покрокував в його кімнату. Увійшов без стуку. Впершись ліктем в дверну раму, він спостерігав за сином.

Шістнадцятирічний Сеймос лежав на боку, встромившись носом в подушку. Здавалось, він і не збирався нікуди йти. Таке було не часто, просто пізно ліг. Пом'ята ковдра звисала з плеча, торкаючись підлоги.

- До обіду будеш спати? - спитав Ренгард.

Сеймос неохоче розплющив очі та розвернувся на спину. Виглядав стомлено. Точно не виспався.

- Ох... тату, ще кілька хвилиночок.

- Я знаю, що ти вчора випивав з друзями, немає в тебе ніяких хвилиночок. Хутко вставай і збирайся в школу.

- Не гарчи на мене.

Ренгард зітхнув та вийшов з кімнати. Він ніколи не тиснув на сина. Знав, що іноді потрібно було б дати йому повчального батьківського ляпаса, але ніколи не міг на це наважитись. Через це той і виріс таким непідконтрольним та балуваним.

***

Височенні полиці з коробками тягнулись під стелю в запиленому архіві. Сотні тисяч документів були відсортовані чітко по датах та розфасовані по коробках певного кольору. Хоч кожен стелаж і був підписаний кодовим найменуванням, орієнтуватись сторонній людині тут було неможливо.

Ренгард проходив повз всіх цих завалів та розглядав масштаби складу. Він йшов слідом за старенькою жінкою-архіваріусом, яка була для нього наче гід в цьому дикому паралельному світі. В себе на роботі він також часто стикався з купою паперів, але те що знаходилось тут, повністю виходило за будь-які рамки нормальності.

- Чесно кажучи, - говорила жінка, - я працюю тут вже двадцять років і вся ця номенклатурщина мене вже задовбала. Була б моя воля, спалила б тут все нахрін.

- Як ви тут взагалі щось знаходите? - спитав Ренгард.

- Досвід, любчику... Ну й розвинене просторове мислення.

Її ноги зупинились біля темно-синьої полиці. Рука все добре пам'ятала та сама почала рискати в одному із ящиків. Пальці бігали по папках з купою печатей різних форм і розмірів.

- Скажіть будь ласка, - поглянула вона на Ренгарда, - навіщо вам логістичні звіти Еко-транс?

- Ці хитрі негідники гадають, що можуть робити, що захочуть. За останні два роки їх дохід виріс в вісім разів. Мій відділок замітив, що за цим стоять якісь темні схеми. Мені потрібно дізнатись, які саме.

- Думаєте, у вашої компанії немає таких схем?

Ренгард покрутив головою.

- Ми отримуємо прямі дотації від Лівої Руки. Якщо хтось знайшов би в нас щось подібне... Мене б розстріляли на місці. Ми чисті.

Служба корпоративних активістів, в якій працював Ренгард займалась приватними розслідуваннями щодо роботи компаній з точки зору корпоративних правил. Він вже давно поклав око на компанію, в якій працював Біті. Ренгард хотів вивести всіх їх на чисту воду.

Хоча, його слова про те, що він абсолютно чистий були невеликим лукавством. Він отримував благодійне фінансування від таємної приватної компанії і майже ні з ким про це не ділився. Це була схована від оточуючих частина життя, в яку він вірив як у щось правильне. Для нього це не було злочином та спокійно вписувалось в курс морального компасу.

- Всіх нас колись розстріляють, - сказала жінка. - Рано чи пізно, цей проклятий світ всіх нагне.

- Я так не думаю.

- Омніархи також так вважали. Як ви гадаєте, де в цьому складі знаходяться їх архівні дані?

Ренгард оглянувся. Тут було складно дати правильну оцінку. Площа цього приміщення була більше десяти квадратних кілометрів і в дальніх краях його планування ставало надто хаотичним.