Розділ 13: Зло не знає сну

Шкільний клас наповнився голосами підлітків. Діти розсідались по місцях, починався черговий урок історії. Кома Таро збирав на дошці ілюстрації до актуальної теми. Його очі були червоними від недосипу та надмірного вживання алкоголю напередодні робочого дня.

Хтось із учнів позіхав, хтось малював в зошиті, а хтось пошепки обговорював кримінальні дії вчителя. Закінчивши збирати ілюстрації, Кома повернувся до класу:

- Що ж, сьогодні я втомлений, тому будемо йти швидко. Не хочеться затримуватись довго на темі. Хоча, вона важлива і буде на екзамені в кінці семестру. Майте це на увазі і готуйтесь вивчати її самотужки, бо мені лінь буде її нормально розкривати.

Нола підняла руку.

- Так, слухаю тебе, - кивнув вчитель.

- У мене для вас банка енергетику. Візьміть її, бо мені боляче на вас дивитись.

Кома дуже здивувався від такої щедрості, але для Ноли це була типова поведінка. Їй подобалось допомагати людям, коли вони цього потребували. Навіть не дуже хорошим. Вона хотіла закрити тему "Цивілізація Стомонту" на вищий бал і для цього потрібно було, щоб Кома нічого не наплутав під час уроку, бо конкретно цей розділ Нола знала не дуже добре.

- Дякую, - сказав вчитель, взявши банку. - Нікому тільки не кажіть, діти. Шкільні правила забороняють навіть енергетики, хай їм грець. Ех... суспільство забирає у нас всі радощі життя.

Потім він зробив кілька глибоких ковтків. Коли рідина просочилась в кров, йому відразу стало легше. Місцеві енергетики містили в собі синтетичні стимулятори, тому ефект був доволі потужним. До шістнадцяти їх купляти звичайно було заборонено, але Нола умовила продавця, сказавши, що це їй потрібно для батька.

- Фух, попустило, - протер очі Кома. - А ось хто точно повністю втратив радощі життя, так це Стомонт в останні роки свого існування.

Він підійшов до дошки та почав вести тему:

- Як ви вже знаєте, Стомонт довгі Тисячоліття жив у вигляді вільного альянсу незалежних систем. Але так не могло продовжуватись вічність. Розвиток міжсистемного зв'язку та розширення впливу індустріалізації призвели до того, що влада у Всесвіті почала централізуватись. Це був повільний, дуже нестабільний процес. Але вже через кілька Світових Століть, від колишнього Стомонту вже нічого не залишилось. Більшість систем розділились між двома державними формаціями - Омніархами та Астонами.

Насправді, коли у підручниках історії розповідалось про зміну епох, Світові Століття, Тисячоліття та інші відрізки часу, малось на увазі дещо відмінне від того, що рахувалось на звичайних календарях. На кожній планеті роки та дні йшли по-своєму, по-різному, тому для підрахунку часу у Всесвіті використовувався свій, власний інструмент - Серце Всесвіту.

Це був аномальний об'єкт, точну природу якого ніхто до кінця не розумів. Серце Всесвіту знаходилось в центрі заселеного простору космічних систем, і тримало навколо себе кілька металевих кілець, що постійно обертались. Всі ці оберти проходили за фіксований час, тому від них і рахувалось Всесвітнє літочислення. Один оберт навколо Серця - один Всесвітній рік.

Нола уважно слухала вчителя та конспектувала матеріал. В неї в голові відразу почали назрівати питання по темі.

- Минулого року, - почала вона, - ми зверхньо вже проходили цей перехід Стомонту. В мене записано, що Астони були значно меншою державою за Омінархів, але я не пам'ятаю, як їм вдалось так довго прожити. Можете пояснити?

Кома посміхнувся та поправив окуляри.

- Ох, всім би твій ентузіазм, дівчинко.

Він перезібрав на дошці нове зображення та перейшов до пояснення:

- Так історично склалось, що системи, які належали Астонам, були максимально воєнізованими ще задовго до об'єднання. На багатьох з них до сих пір розташовані заводи по виготовленню бойової техніки. Ну і звичайно половина наших сучасних армійських шкіл пішла від тих часів. Мансторська, Ренегарська, Долана... звичайна Долана, не Нова. Це різні школи, бо я знаю, іноді люди плутаються.

Хтось із класу також підняв руку. Ще один учень виявився зацікавленим у темі. Кома не сильно любив свій предмет, але сумлінно був готовий пояснювати будь-які речі, що були з ним пов'язані.

- Раз в Астонів було так багато зброї, - почав говорити учень, - як вони тоді програли Омніархам?

На обличчі вчителя засяяла злісна посмішка.

- А ось це вже справді влучне питання. Відповідь на нього яскраво ілюструє, чому Часова Коаліція так повільно розвивається. Я маю на увазі, в технологічному плані. Річ в тому, що Омніархи мали більше ресурсів для дослідження хронодотичного поля. В них була майже безмежна кількість вчених та інженерів, які спеціалізувались в цій області. І... попри свою, так звану, мирну філософію, ці покидьки створили і використали саму страшну зброю. Ту саму, яка зараз абсолютно повсюду заборонена.

Знявши окуляри, Кома протер ніс - пішли соплі через дію енергетика. Він сильно впливав на температуру тіла та вологість слизової оболонки.

- Ви про хронодотичний розрив? - спитала Нола.

- Ага, - кивнув вчитель, одягнувши назад окуляри, - саме так. Ви ж напевно в курсі, що ця штука може воскрешати мерців. Під час оборони, Омніархи використали його. Вони піднімали тіла всіх... своїх, ворогів, а потім пускали їх в бій. Ці ожилі істоти не мали свідомості, не мали емоцій. А ще... їх хрін завалиш. Ось так Астони й програли. Без можливості дати відсіч.

Неочікувано для себе, він надто емоційно вліз в цю тему. Розігнаний кровотік сильно збудив нервову систему. В голові проносились дикі спогади студентських часів, де Кома все це вивчав.

Всю дорогу додому Нола обдумувала той урок. Зараз був мирний час і дівчинці-підлітку було складно уявити події таких руйнівних масштабів. Страшні катастрофи для неї існували лише у пригодницьких романах та театральних виставах. Навіть винищення самих Омінархів, свідки якого все ще були живими, для неї здавалось чимось безкінечно далеким. Безкінечно фантастичним.