Розділ 12: Він такий самий

Ляскіт механізмів прострілював крізь небо. Вздовж широченної зубчастої шестерні, що тягнулась далеко в космос, проносились астерокарети. Рейсові переміщення не припинялись. Пасажирські транспорти рухались по одній колії шестерні, а вантажні та службові - по протилежній.

Працівники порту мов мурахи пересувались проміж височенних маніпуляторів та кранів. Гігантські контейнери на сотні тонн складались в транспорти. По інший бік знаходилась пасажирська частина будівлі. Каси, термінали та лавки очікування сіткою розсунулись по залі зустрічей.

Серед густого натовпу стояли Біті та Рейхольм. Щойно в порт прибула міжсистемна астерокарета Карон/Селена 29. До них в місто переїжджав один старий знайомий - Моран Перро. Він був професіональним військовим зі школи Нова Долана. В народі добре знали - всі службовці цієї структури мали особливі повноваження навіть на фоні інших шкіл. Розвідка, партизанські дії, диверсії та шпигунство - основний профіль Нової Долани.

Моран отримав направлення на роботу в іншій ділянці. Відтепер місто Кордон повинно було стати його новим домом.

Біті познайомився з Мораном ще як тільки переїхав на Сорон-Селена. Вісімнадцять років тому вони мріяли створити власну компанію, або банду, або секту - їх амбіції були безмежні. Але з часом життя розставило все на свій смак, їх шляхи розійшлись, пріоритети змінились. Незважаючи на це, Біті все одно вважав Морана близьким другом. Він відчував, що в них спільна природа, що їх об'єднувала єдина "хвороба".

- В мене вже ноги затекли, - сказав Рейхольм. - Коли він вже вилізе?

- Може він не впізнав нас та пройшов мимо?

- Гадаєш, цей невдаха очі загубив на службі?

А ось у Рейхольма стосунки з Мораном мали трохи інший характер. Одного разу старого ледь не забили насмерть радикально налаштовані активісти. Моран врятував його. Хоча благородства там була лише половина, бо врешті решт, він витяг із Рейхольма плату за допомогу у вигляді ящика лікеру. Моран вірив, що знає собі ціну і готовий був братись за роботу лише у випадку особистої вигоди.

- Здається я бачу його тушу, - посміхнувся Біті.

- Хах, це точно він.

Зі сталевої платформи, попереду натовпу, зійшов високий плечистий чоловік в береті. Широка посмішка охоплювала квадратне обличчя. Сіро-червона форма обтягувала могутній торс. Закочені рукава стискатись на м'язах. Він одразу впізнав старих друзів та впевнено рушив вперед.

Підійшовши впритул, Моран міцно обійняв їх. Старі ребра Рейхольма відчули на собі неймовірну силу та ледь не тріснули.

- Охох... - простогнав коронер, - ти обережніше.

- Обережність - риса слабких людей, старий. Я звик показувати свою повагу, як є.

Щойно його руки розімкнулись, обом стало легше. Біті поправив зам'ятий піджак.

- Нічого собі, ти здоровим став, - сказав він. - Наче ніколи не сидів на дензопіні.

- Керівництво по рукам б'є за такі штуки, - видав Моран. - А так, я б вже валявся в могилі від передозу.

Потім він зняв з себе цей натужний жартівливий тон. Йому захотілось серйозно поговорити з близькими для себе людьми. В армії він накопичив багато знайомих, але жоден з них не мав такого ж значення для нього. Це була зовсім інша площина стосунків.

- Як ви взагалі тут, хлопці? Складно живеться?

- Є свої проблемки, але жити можна, - відповів Рейхольм.

- Ну зі мною, думаю, проблемки скоро точно зникнуть. Не задарма, звичайно.

В кишені коронера задзвенів сигнал. Він поглянув на годинник та зітхнув. Тяжка ноша роботи знову кликала виконувати обов'язок перед суспільством.

- Пробачте, мужики, треба їхати. В мене почався робочий час.

- Нічого страшного, друже, - сказав Моран. - Ми ще не раз тепер побачимось.

Біті так давно з ним вже не бачився, що хотів показати йому все своє життя, всі зміни та плани. В Морана був вільний день, тому він був не проти провести його із добрим старим другом.

Насправді, Біті також треба було заглянути на роботу. Це був відносно вільний день, але деякі питання все ще потребували присутності. Морана там знали і пам'ятали. Він вже приходив в гості кілька років тому. Але тут його любили вже не так сильно. Для офісних завсідників, грубі манери солдата сприймались з недовірою. Моран Перро - занадто прямолінійна людина. І Біті любив в ньому це більше за все.

По дорозі до офісу, старий друг розглядав бюджетну дизельмашину, в якій його везли. Така скромність йому здалась дивною.

- Чому нову тачку не купиш? - спитав він. - Я думав, ти вже переріс такі брички.

- Ну... ми з сім'єю переїхали торік в новий дім. В район Селерій. Це вийшло мені в круглу сумму.

- Скільки?

- Двадцять тисяч костесів.

Моран радісно зареготав та міцно похлопав друга по плечу.

- Молодець! В молодості нам такі суми тільки уві сні приходили.

- Часи змінюються. І я радий цьому.

Помимо зустрічі з Мораном, для Біті це був особливий день і з іншої причини. Інформація про розрив угоди Дрейка дійшла до керівництва компанії. Ще зранку, гуляли чутки про те, що йому повинно добре дістатись. Біті хотів побачити цю "страту" власними очима.

Клаора розчаровано сіла за стіл та закурила цигарку прямо в кабінеті. Її руки тремтіли від люті.

- Це неможливо! - виправдовувався Дрейк. - Ті ідіоти ніколи не перевіряли документи. Я не знаю, як це сталось.

- Не знаєш? Я думала, це твоя робота... все знати.

Опустивши голову, Дрейк намагався усвідомити, де він прорахувався. Зв'язки з типографією та хабарі фігурам з усіх чотирьох комісій завжди працювали. Невже хтось його підставив? До нього дійшло, що за цим всім стояла якась конкретна людина.

Щоб загладити свою провину, Дрейк підійшов до Клаори та спробував ніжно поцілувати її в щоку.

- Дай мені якось загладити свою провину, - сказав він. - Я зроблю все, що ти захочеш.

Вона відштовхнула його ногою в живіт.

- Ні. Ти витратив мою довіру. Знаєш, що зі мною зробить керівництво компанії, якщо я тебе залишу з нами?