Розділ 10: Дифузія досвіду

В обширній актовій залі зібрались майже всі діти та вчителі школи. Сотні голів мов частокол виглядали з глядацьких рядів. Сцена освітлювалась з трьох сторін, рівномірно заповнюючись м'яким сяйвом великих ламп розжарювання.

Семестр закінчувався, і в цей день проходили нагороди учнів, вчителів та шкільних організацій, за вклад в освітнє життя.

- Так, - ведучий перегорнув сторінку на своєму планшеті, - а далі, я хотів би привітати Нолу Брейкер. Ця чарівна дівчинка вже не перший рік доводить, що вона - головний талант нашої школи. Ми всі її сильно любимо та цінуємо. Батьки повинні тобою пишатись. Вітаю тебе з "Особистою відзнакою навчальної комісії міста Кордон".

Під град оплесків, Нола невпевнено встала та попрямувала до сцени. Яскраві посмішки та компліменти проводили її протягом всього шляху.

- Дякую, - сказала дівчина, діставшись до мікрофона. - Насправді, я трохи соромлюсь такої слави, але мені подобається, що я вам подобаюсь.

- Яка вона в нас скромна, - засміявся ведучий.

Прочистивши горло, Нола готова була вимовити заготовлену промову, яка протягом всього дня постійно випадала з голови частинами. Настав момент відтворити те, що вдалось запам'ятати.

- Ви найкращі. Я рада, що мені випала можливість жити та вчитись разом з вами. Але більше всього, я хочу подякувати своїй сім'ї. Моїй впертій, але трохи сором'язливій мамі. Чуднуватим, але добрим братам. Сарі, самій неординарнрій сестрі, яка могла мені дістатись... Ну й моєму татові. Він завжди був незвичним прикладом для мене.

Після короткої тиші, у відповідь знову полетіли оплески. Ведучий вручив Нолі срібний медальйон з гербом школи та обійняв однією рукою. Все пройшло добре. Оглянувшись назад, вона почала повертатись на своє місце. Ноги тремтіли, очі ховались від прискіпливої уваги публіки. Весь шлях займав від сили секунд двадцять п'ять, але для неї він перетворився на вічність.

- Ти добре виступила, - сказала матір.

- Не знаю. По моєму, в мене сильно тремтів голос.

Біті поклав їй руку на плече.

- Все було нормально. Відкрию тобі маленький секрет таких виступів. Ніхто ніколи не помічає тих дрібниць, через які ти так переймаєшся.

Вона ввічливо посміхнулась та обережно змахнула з себе його руку. Було очевидно - дівчина все ще боялась батька та не дуже хотіла з ним спілкуватись. Виходить, слова про "незвичний приклад" могли бути зовсім не компліментом. Через це Біті відчув себе некомфортно, наче був не на своєму місці.

Після закінчення нагородження, всі роз'їхались по домівках.

***

Дорога на роботу тягнулась зі скрипом. Біті відлежав бік та поспав всього три години. Вся ніч була забита думками про Дрейка Ліссоті. Цей нахаба не давав йому спокою. Він наче навмисне впав на голову, щоб зруйнувати роками будовані плани.

Пальці знервовано стукали по керму. Ніс гучно сопів від напруженого дихання. Весь організм активізувався щоб налаштуватись на протистояння.

Знову ліфт. Двері відчинилися. Ігноруючи всіх, Біті направився на своє робоче місце. Стіл з печатною машинкою був заповнений паперами різного призначення. Також три недопитих чашки з кавою, пом'ята пачка цигарок - це вже те, що мало більш сумнівне відношення до роботи.

- Виглядаєш стомленим, - заговорила Мері.

Біті так спішив до свого столу, що навіть не замітив її. Дівчина сиділа поруч, підтягнувши стілець з вільного місця. Сьогодні вона вже не виглядала такою суворою, як на Бойджі-Селена.

- Ні, - сказав Біті, - все більш-менш нормально. Я так виглядаю, коли нервую.

- Зрозуміло...

По ній було видно, що вона щось збиралась сказати. Складала слова в своїй голові. Що завгодно могло зіскочити з її вуст.

- Те, що ти зробив там, у відрядженні... це жорстко, але я напевно сильно різко відреагувала. Тут всі так працюють, це нормально. Я знала, куди йду, безглуздо ображатись.

- Я думав, ти більше сюди не повернешся, - сказав Біті.

- Насправді, я думала про це, але вирішила, що краще спробувати ще раз.

- Тоді будемо працювати далі?

- Ага, - легко посміхнулась Мері.

Повз них пройшов Дрейк. Сьогодні в нього була приватна розмова з постачальниками свинцю з планети Харна-Селена. Новий контракт щодо перевезень двадцяти двух мільонів тонн в систему Шолтем. Такі угоди проходили через чотири комісії оцінки якості та відповідності нормам. Це означало, що він не міг так швидко зібрати всі документи. Біті розумів, що той використовав якусь корупційну схему.

- Бачиш цього вилупка? - спитав він у Мері.

- Ну?

- Якщо я працюю жорстко, то цей покидьок працює підло. Нам треба вивести його на чисту воду.

- Це якісь підпільні інтриги? Не думала, що у вас тут все так заплутано.

Біті поглянув їй в очі. Захотів перевірити її теоретичну обізнаність. Потрібно ж було колись займатись менторством.

- Які загальні положення щодо транспортування свинцю між системами? - спитав він.

- Компанія-транзитор зобов'язана зібрати протягом місяця звіти про петрографічний стан копалин. Це проходить у комісії оцінки якості первинного обліку. Потім... почекай... потім результат аналізу комісії безпеки транспортування...

- Ага.

- І ще результати генетичного тесту робітників перевезення. Це ті що в двох екземплярах. Ну і нарешті, разова декларація про підтвердження угоди. Вона робиться через комісію облаштування трудового середовища.

Схилившись до неї ближче, Біті хитро посміхнувся. Його хижий погляд мов спис вперся в спину Дрейка Ліссоті. Всі сказані слова були абсолютно правильними, і абсолютно не мали ніякого відношення до роботи цього чоловіка.

- Як ти думаєш, люба, такі речі можна організувати за день?

- Звичайно ж ні. Як я й казала, тут мінімум місяць роботи.

- Отож бо, Мері. Наш добрий товариш точно намагається нагнути систему. Ми покажемо йому, що так робити не слід.

Насправді, Біті сам ніколи не брезгував використовувати слабкощі цієї неповороткої бюрократичної машини, але зараз йому хотілось лише розтоптати опонента. І він був готовий братись за будь-які методи заради своєї мети.