Розділ 4: Поліція Карми

Дорога тягнулась безкінечною стрічкою під колесами дизельмашини. Біті їхав на роботу і думав про те, що він сильно бідний, щоб дозволити собі автопілот. Його зазвичай встановлювали або в службові авто, або якщо в тебе дуже багато грошей. Хоч Біті і вдалось вирватись у привілейований клас, така річ як автопілот в транспорті все ще була для нього розкішшю.

Голова вибухала від думок про роботу. Відрядження було його шансом проявити себе, але він поки не знав, які саме перепони будуть вибудовуватись на його шляху. Безконтрольний світ вносив свої корективи в плани Біті на підвищення.

На сусідньому сидінні з'явився Амофр. Він схрестив ноги та своїм відсутнім обличчям почав задивлятись на Біті.

- Не знаю як тобі, але мені зараз дуже боляче, - сказав Аморф. - Я страждаю. Я відчуваю себе нікому не потрібним. Я сміття та непотріб.

Біті насупив брови.

- Тоді чому б тобі не покінчити з собою? Якщо твоє життя - це страждання, то не потрібно перетворювати моє в нього також.

- Біті, я - частина тебе і хочу, щоб ти про мене піклувався.

Ця істота знову змінила свій характер. Кожного разу, коли Біті з ним стикався, він не розумів, що йому робити, щоб здихатись від нього. Аморф пролізав в його розум невидимими щупальцями та все перевертав з ніг на голову. На перший погляд, це просто ілюзія, але насправді, в нього було більше влади над Біті, ніж той навіть сам уявляв.

- Ти не заслужив, щоб я про тебе піклувався, - сказав Біті. - Ти тільки й вмієш, що створювати мені проблеми.

- Слухай, але ж мене не існує. Як я можу створювати тобі проблеми?

- Те, що ти втручаєшся в мою свідомість вже проблема.

- Охохо, ось як ми заговорили? - образився Аморф. - Я лише стараюсь про нас піклуватись. Хочу, щоб все в нашому житті було добре. А ти зовсім не цінуєш моїх старань.

Біті засміявся. Руки повернули кермо. До офісу залишалось не дуже багато. Скоро ця набридлива розмова вже повинна була припинитись. Він дуже на це чекав.

- Добре, назви хоч один момент, коли ти постарався заради нас, - підняв брову Біті.

- Коли не дав тобі застрелитись місяць тому.

Серце Біті ледь не стислось.

- Гаразд, давай не будемо про це.

Амофр поклав долоні на коліна. Він застиг та став повністю нерухомим. З його прозорого тіла зникли всі сліди жестикуляції. Таке відбувалось рідко, тому Біті напружився.

- Я часто думаю про нас, - сказав Аморф. - І ось саме зараз я честно для себе зрозумів, що боюсь тебе, Біті.

- Та ладно. Чого тобі можна боятись?

Співрозмовник відповів не відразу. Він схилився над вухом Біті. Той відчув його неіснуючий подих. Серед цієї безформеної голови почало вимальовуватись обличчя. Принаймні, бліді контури. Аморф став більше нагадувати людину.

- Я боюсь того, на що ти здатен, Біті.

Після цих слів він повністю розтворився. Доїжджаючи до роботи, Біті відчував себе ніяково. Він не міг описати собі причини такого почуття. Можливо це було через Аморфа, а можливо й ні. Іноді природа його емоцій залишалась загадкою навіть для нього самого. Складний біохімічний механізм людської психіки ставав аналогом лабіринту, де твої бажання - це імпровізований маршрут, що заводив постійно в нові й нові глухі кути.

Колеса ледь чутно засвистіли від гальмування. Біті прибув на роботу. Стоячи в ліфті, він думав про свої наступні дії. Його чекала розмова з Клаорою і треба було проявити себе як максимально ефективний професіонал, щоб отримати підвищення раніше. Або хоча б створити якісний вигляд професіоналізму. Для Біті часто вистачало й такого.

Дверцята ліфту розімкнулись. Він зробив крок вперед. Офіс повнився гучними балачками. Закочені рукава сорочок, розбиті комунофони, сперечання та торохтіння клавіатур - все це створювало атмосферу наповненого самовіддачею місця. Офіс "Еко-Транс" завжди був середовищем, де люди заробляли гроші спекуляціями та показухою. Компанія займалась організацією перевозок, нічого аномально складного, але її робітники робили вигляд, наче вони рятують світ. І Біті робив завжди так само. Тому він і став успішним у своїй справі. Успішніше ніж інші.

- Ого, приперся, - підійшов до нього Леон. - Чому такий веселий? Зібрався спалити свій стіл і втекти з роботи?

- Гірше, - посміхнувся Біті, - зібрався нагнути цей світ.

- Хах, тоді ти прийшов не за тою адресою.

Леон точно щось знав про відрядження, на яке збирались відправити Біті. Треба було витрусити з нього якісь подробиці.

- Ти не в курсі, куди мене відправляють? Бо вчора я отримав лише загальні форми та шаблони.

- А ось наша Клаорочка йде. Вона все тобі сама розкаже.

Клаора Торен підійшла до них разом зі студенткою. Ось це вже полоснуло Біті наче ножем. Він сподівався, що відрядження буде його шансом здихатись від неї, але все йшло до протилежного. Мері знову створювала вигляд натужної скромності. Це сильно дратувало Біті своєю фальшивістю. Він не міг ніяк зрозуміти, що ховала під цією маскою Мері. Не те, щоб йому це справді було цікаво, але він просто не міг змиритися з тим, що ніхто крім нього не замічав її награність.

- Виспався? - спитала Клаора.

- Трішки. Собака заскочила на ліжко та розбудила мене на годину раніше. Ніколи не пробачу їй цього.

- Яка відповідальна тварина. Треба дати їй твою посаду. Ось хто заслуговує на підвищення.

- Гаразд, жарти жартами, але що мені треба зробити конкретно? Що там на Бойджі-Селена сталось, що їм аж негайно став потрібен наш представник.

Клаора зітхнула. Це був не дуже добрий знак. Хоч Біті і вважав відрядження своїм шансом проявити себе, але такі драматичні зітхання зазвичай не обіцяли нічого хорошого.

- Один з наших клієнтів-постачальників зупинив виробництво. Алкогольний завод не працює вже більше тижня. Вони не кажуть, що саме там сталось, але схоже, що дистанційно відновити роботу не вийде. Нам треба, щоб ти відправився туди та провів звичайний процес ревізії. Потрібно заповнити стандартні форми: звіт про зупинку роботи, звіт про фінансові втрати, звіт про тимчасову недієздатність та звіт про актуальний стан виробництва. А ще, звичайно, не забудь про підписи. Чотирнадцять на паперах основної форми від керівництва заводу, та вісім твоїх на листі рапортування у всіх категоріях.