2.Вадим

Сьогодні останні години, коли я ще знаходжуся в світі цивілізації, тому вирішив насолодитися ними сповна. Пробудився як ніколи рано, поснідав, прийняв літній душ, помив голову, зустрівся із дівчиною і найближчим другом. Прогулялися ще центром, ну і рілі багато говорили, встигли з хлопцями трохи пересваритися, але моє сонце нас помирило, в неї дуже добре виходить знаходити спільну мову з чоловіками. Інколи через це ревную її до інших, але впевнений – Віка не з тих, хто зрадить.

-Бляха, народ, що я там робитиму?-вже на автостанції, на жаль, дійшло, що там буде мега скучно без цих людей.

-Будеш насолоджуватися природою,- тихіше додав один із приятелів: -там, що нема дівчат зовсім?

-Богдане, переставай,- штовхнула Віка мого друга, а той у відповідь лише послав їй повітряний поцілунок.

А потім ми з нею довго і пристрастно цілувалися, та так, що я ледь автобус не втратив.

Якби не Бодя, який вчасно наголосив на моєму від`їзді. Щось мене ця його увага трохи тривожить, але я все таки ще довіру до людей не втратив.

Попрощався з кентами і зайшов в маршрутку жовтого кольору.

Доки ще їхав містом вирішив відправити другу попередження

«Вікторія – моя *3 ф@ки*»

Реакція прийшла вже коли я проїжджав перше село:

«Я в курсі»

А про неї також не забув і відправив одне змістовне «Кохаю».

Надіюся, я для неї не лише черговий хлопець.

Торі з тих - хто користується великою популярністю серед протилежної статі і їх не сильно тривожить той факт, що вона зайнята. Інколи буває накатує і починаю страшнючо ревнувати, бо сам з тих, якщо в душу западе якась дівчина, а вона вже матиме другу половинку, то я переманю до себе, совість не гризтиме.

Нас познайомив Богдан – він є найкращим другом не тільки для мене, як виявилося.

Чесно, я би мав йому завдячувати, але мене завжди бісив факт дружби між хлопцем і дівчиною, тому що я ще не мав такої подруги, з якою би не пососався, та, я не бабнік, але і не монах.

Вона тоді розійшлася зі своїм хлопцем і наш спільних друг вирішив допомогти вийти з депресії. Він в таких штучках спец, без іронії. Колись і мені допомагав, але про те пізніше.

Зібралися в нього на дачі за містом. Окрім мене ще було пару хлопців і дівчат, нікого цікавого (спілкувався з усіма, але все не то). І тут я побачив дівчину, яка сиділа на підвіконнику, дивилася на зоряне небо обійнявши коліна руками.

-Ти знаєш, що кожній людині належить зірочка?- підійшов до неї і почав знайомство не як завжди з «Не проти моєї компанії». -А чому одні світять яскравіше, а інші не так ясно?

-Знаю,- сумно зітхнула моя співрозмовниця навіть не подивившись на мене.

-І чому ж?

-Вибач, але я не знайомлюся,- на цей раз подивилася прямо в очі, наче в саму душу. Ці карі очі, наче молочний шоколад, який я просто обожнюю.

-Одна розмова – ніяких кримінальних наслідків за собою не нестиме.

-Мене якось це не дуже цікавить.

Вперше не клеїлося з дівчиною, але Вадим не з тих, хто так легко здаються!

-Давай поговоримо тільки про зорі, а потім я обіцяю, що відстану,- останнє під знаком питання, але наразі не про то.

-Зірки хороших людей світлі, а поганих тьмяні, все просто,- стенула плечима дівчина.

-А ще кожна зірочка особлива і неповторна..,-продовжував далі.

Я був правий, що не в дивину, мої такі дитячі розповіді їй сподобалися і на другий день вона відкрила свій акк в соціальних мережах і прийняла мене в друзі, а згодом відповіла на моє повідомлення. Усе так закрутилося і ми близько п`яти місяців вже разом.